В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім – Батьківщина.
Ліна Костенко
Щороку 23 серпня в Україні, починаючи з 2004 року, відзначається День Державного Прапора України. Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
На князівських стягах давніх слов’ян зображували поганських богів, тотемні знаки, а після прийняття християнства – Іісуса Христа, різних святих. Найуживанішим кольором був червоний. Вживали також білий, блакитний кольори, рідше – жовтий. Починають існувати також колірні сполучення.
Сучасне українське синьо-жовте колірне сполучення – одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства – золотого лева на синьому тлі, який з’явився в другій половині XIII століття. Перші відомості про синьо-жовтий прапор датуються 1410 роком, коли відбулася Грюнвальдська битва львівських ополченців із німецькими рицарями, де на блакитному фоні прапора був зображений жовтий лев, що спирається на жовту скелю.
Золотий лев, що спинається на скелю, став гербом Руського воєводства, утвореного 1434 року у складі Польщі (об’єднувало Львівську, Галицьку, Перемиську, Сяноцьку, а з XVI століття, і Холмську землі). Відомі спроби “полонізувати” цей герб, змінивши колір поля на червоний, однак “Руський лев” зберіг свої барви й був самобутнім знаком західноукраїнських земель аж до кінця XVIII століття.
Кольори сучасного українського прапора широко використовували запорізькі козаки. Зокрема, одяг козаків 18 сторіччя мав ці самі фарби: жовтий жупан і сині шаровари, що за свідченням сучасників, було типовим за часів Визвольної війни під проводом Хмельницького та у війську Гонти під час гайдамацького повстання у 1768 році.
Прапори синього кольору, як державні символи, починають закріплюватися на Україні починаючи з ХVІІІ століття. Також на них наносять жовтою фарбою постаті святих, хрести, тощо. Цікава річ: на кольоровій репродукції картини Іллі Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султанові” з-поміж різних прапорів видніється і синьо-жовтий.
Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська рада, яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор.
Після знищення Запорозької Січі синьо-жовтий прапор на деякий час зникає із національної символіки України і з’являється лише у 1918 році коли було проголошено Українську Народну Республіку, державним прапором якої й став жовто-блакитний прапор.
24 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради замайорів синьо-жовтий прапор.
28 січня 1992 року сесія Верховної Ради України прийняла Постанову “Про Державний Прапор України”. Ним став саме національний синьо-жовтий стяг.
Національні символи – це свідчення високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації. Вони покликані служити надійною основою формування громадянських рис особистості, її патріотизму, національної свідомості, активної життєвої позиції.
Прапор – одна з офіційних емблем держави, яка символізує її суверенітет. Державний Право України являє собою синьо-жовте прямокутне полотнище з двохрівних за шириною, горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.
Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави. Саме тому Закон передбачає санкції за порушення встановленого порядку поводження з прапором. Так, згідно ст. 187-ї Кримінального Кодексу України, публічний глум над державним прапором України, а також над офіційно встановленим прапором іноземної держави є злочином, що карається позбавленням волі до двох років, виправними роботами або штрафом.
У всьому світі склалися певні правила використання Державного Прапора, серед яких основними є такі:
1. Державний Прапор ні перед ким не опускається вниз. Не можна схиляти його перед будь-якою особою чи предметом.
2. Державний Прапор при вивішуванні серед інших прапорів має займати перше, найпочесніше місце.
3. На зібраннях у приміщенні Державний Прапор розміщується на естакаді (подіумі) з правого боку від промовця.
4. В процесіях Державний Прапор треба нести попереду всіх інших прапорів або вправо від них.
5. Не можна виставляти ушкодженого прапора.
6. При вивішуванні Державний Прапор не повинен торкатися землі, підлоги.
7. На Державному Прапорі не можна розміщувати предмети, емблеми, прикраси тощо.
8. Державний Прапор ніколи і ніде не можна використовувати як декорацію. З цією метою можна використовувати барви Державного Прапора, і то лише у випадку державних чи національних свят, при державних урочистостях тощо.
9. Зображення Державного Прапора не можна використовувати на рекламах та оголошеннях.
10. Державний Прапор (Стяг), спущений на півдревка (півщогля), означає жалобу.
Любов до Батьківщини, до рідної держави не може бути абстрактною і повинна проявлятися в конкретних діях. Тому повагу до прапора, який є державним символом, можна рахувати однією з таких.
Читайте також: МОЛИТВИ ПРО МИР В УКРАЇНІ