Всея твари Содетелю,
времена и лета во Своей власти положивый,
благослови венец лета благости Твоея, Господи,
сохраняя в мире люди и град Твой
молитвами Богородицы и спаси ны.
Тропар гл. 2
Церква, заснована Господом Іісусом Христом, є Боголюдський організм. І хоча вона знаходиться на землі, однак керується законами, що відмінні від законів цього світу. Зокрема це стосується церковного літочислення, тобто календаря. Сьогодні Православна Церква святкує початок церковного індикту – церковне Новоліття.
1 вересня за старим стилем іменується в церковному Уставі початком індикту, тобто нового року. «Індикт» – слово латинське, що означає – податок. Його збирали за наказом імператора в перший день вересня, коли завершувався збір врожаю.
Святі отці I Вселенського Собору прийняли постанову починати новий рік з 1 вересня – на честь славної перемоги, яку в 312 році здобув імператор Костянтин над язичником Максентієм. Костянтин ставши єдинодержавним правителем Візантійської імперії та проголосив християнство релігією вільного сповідування. Таким чином, усе коло великих Господських і Богородичних свят починається з Різдва Пресвятої Богородиці (8 вересня) і закінчується Її Успінням (15 серпня).
Свято церковного Нового року для багатьох християн часто минає непоміченим. Але саме перший день річного богослужбового кола займає в ньому особливе і знаменне місце. Служба стає урочистішою, на утрені співається Велике славословіє, а піснеспіви дня розкривають значення свята і його роль в духовному житті християн. Вершиною богослужіння у цей день, своєрідним вінцем, вважається читання Євангелія, яке розповідає про початок відкритого служіння Христа Спасителя після Його хрещення і спокуси від диявола (Лк. 4, 16-22). За церковним переказом, це відбулося в перший день іудейського свята жнив, яке святкували з 1 по 8 вересня. Тому стає зрозумілим і намір Церкви, яка зробила цей день початком новорічних свят.
З 1492 року на Русі Новоліття відзначали як церковно-державне свято.
Навчальний рік в церковно-приходських школах завжди починався з Новоліття, що й перейшло з часом у всі інші навчальні заклади.
З днем Новоліття на Русі було пов’язано й багато народних традицій. Закінчувався період жнив, і у цей день жінки вперше сідали за прядки, за кросна – старовинні ткацькі верстати. У сім’ях, де були хлопчики шести-восьми років, святкували перше «саджання на коня». При цьому батько притримував сина, а хресний батько повільно вів коня по двору. Це символізувало закінчення раннього дитинства й початок виховання воїна.
Церковне Новоліття має для кожного християнина глибоке символічне та духовне значення. Цього дня Господь почав проповідь Царства Божого і засвідчив виконання старозавітних пророцтв про пришестя Месії-Спасителя і тим самим – про кінець Старого і початок Нового Заповіту. І тому день церковного Новоліття є найсприятливішим моментом, щоб залишити в минулому гріховне життя й розпочати життя нове – згідно з Євангельськими законами.