Хваліте, Господні раби, хваліть Ім’я Господа!
Нехай буде благословенне Господнє Ім’я відтепер і навіки!
Псалом 112, 1-2
Той вклад, який зробив преподобний Косма Маїумський в скарбницю християнської поезії, можна порівняти хіба що з вкладом Олександра Пушкіна в російську поезію або Тараса Шевченка в українську.
Поетична глибина богослужбових текстів, написаних преподобним Космою, вражає своєю довершеністю. Його творчий геній вмів викласти в молитві високі істини християнської догматики, одягнувши їх в матерію простих та доступних словесних форм. І все це з глибоким смиренням та усвідомленням, що творити можливо лише з допомогою Духу Святого.
В сьогоднішній день Свята Церква вшановує пам’ять преподобного Косми Маїумського.
Преподобний жив у VIII столітті та доводився зведеним братом преподобному Іоанну Дамаскину. Їхній батько займав посаду міністра при дворі Дамаського халіфа, а тому брати мали чудову можливість отримати гарну освіту.
Досягнувши зрілості, їх життєві шляхи, здавалося б розійшлися: Іоанн наслідував батькові, зайнявши пост міністра, в той час, як Косма присвятив себе на служіння Богу. Він служив своєму Творцю усім своїм єством, положивши на олтар всі свої таланти.
В час гонінь на святі ікони особливо проявився палкий характер преподобного Косми, який разом зі своїм братом, тоді вже ченцем, став на захист православного вчення. Разом вони написали багато богословських трактатів на захист святих ікон та їх шанування.
В 743 році преподобного Косму було обрано єпископом міста Маїума. Єпископське служіння він вдало продовжував поєднувати зі своєю поетичною творчістю. З під пера єпископа-поета вийшло багато богослужбових текстів, серед них: канони на Двунадесяті свята, Трипіснці Страсного тижня, канон Великої Суботи та інші.
Преподобний Косма Маїумський прожив довге життя і помер близько 787 року. Його завітним бажанням було наслідувати Царство Небесне, однак вже тут, на землі, він, подібно ангелам на небі, у своїй дивній поезії прославляв Творця.