Любов є джерело всього життя.

Григорій Сковорода

Християнство є релігією любові. В християнстві Любов спасає, Любов воскрешає від смерті. В сьогоднішній день ми вшановуємо пам’ять святої Тавіфи, в житті якої справдилися сказані слова.

Свята Тавіфа жила в І-му столітті у місті Іоппії, що було портовим містом Середземного моря. Місто існує і сьогодні, однак називається Яффою. Сучасна Яффа знаходиться на відстані двох кілометрів від найбільшого міста в Ізраїлі – Тель-Авиву.

Ім’я Тавіфа, що в перекладі означає «сарна», було досить поширене серед греків та іудеїв. Сарна, завдяки своїй грації, красивому вигляду та не менш красивим очам, стала власним жіночим ім’ям, так само, як чоловіче ім’я – Лев.

Тавіфа відрізнялась надзвичайним милосердям та благодійництвом. Вона чудово володіла мистецтвом пошиття одягу, і як тільки бачила, що хтось з бідних має потребу в одежі, одразу шила для нього необхідну річ. При цьому, Тавіфа не обмежувалася лише пошиттям одягу. Вона творила багато інших добрих справ і була любима за це людьми.

Втім, сталося так, що Тавіфа захворіла і в скорому часі померла. Великий смуток огорнув усіх, хто її знав.

Якраз в той самий момент неподалік від Іопії – у Лідді – проповідував апостол Петро. Любов до померлої а також свіжі спогади її добрих справ підштовхнули мешканців Іопії послати за апостолом гінців.

Коли апостол Петро прибув до будинку Тавіфи, багато хто з тих, хто перебував біля її тіла, стали показувати йому речі, виготовлені для них померлою. Вияснилось, що фактично не було людини в Іопії, якій би Тавіфа не допомогла.

Бачачи таку велику любов до померлої Тавіфи, апостол Петро наказав усім залишити кімнату, в якій лежало тіло. Звершивши молитву, першоапостол вигукнув: «Тавіфа, встань!» Вона піднялась і сіла.

Почувши про чудо воскресіння Тавіфи, багато людей в Іопії стали християнами. А свята Тавіфа, згідно передання, продовжувала творити справи милосердя.

Історія святої Тавіфи – це приклад чудодійної сили любові. Любові настільки сильної, яка здатна змінювати закони буття.