Коли ти відчуватимеш скорботи ближнього, як свої, тоді ти можеш піти в затвор.
Ігуменія Арсенія
Бажаючи досягнути духовної досконалості і бути безперервно з Богом, ченці та подвижники полишали світ і усамітнювалися. Вони йшли в пустелі, де у подвигах та молитві проводили усе своє життя. Втім, інколи можна почути з цього приводу слова, що мовляв, ченці, які тікають від світу, поступають не благородно, спасаючи лише самих себе.
Залишаючись серед людей, вони могли б приймати більш діяльну участь у їхніх проблемах. Адже покликання ченців – служити своєму ближньому.
Однак таке твердження є не зовсім вірним. Так, ченці залишають цей світ, однак ніколи не стають байдужими до його страждань. У своєму серці вони постійно творять молитву за спасіння усього людства. І можна сказати, що цим вони допомагають більше, аніж якби жили посеред людей.
Одним з таких молитвеників за рід людський був преподобний Іоаннікій Великий, подвижник VIII століття, пам’ять якого сьогодні вшановує Православна Церква.
Преподобний народився у Віфанії, місцевості неподалік Єрусалиму, в сім’ї простих людей. За наказом імператора Льва IV (775 – 780) численні посли збирали по містах і селищах кращих юнаків країни на військову службу. У імператорське військо був прийнятий і юнак Іоаннікій. Він заслужив своєю доброю вдачею любов товаришів, і одночасно, як хоробрий воїн, був страшний ворогам. Прослужив святий Іоаннікій в імператорському війську 6 років. Був не раз нагороджений своїми начальниками і імператором. Але військова служба обтяжувала його, душа його жадала подвигів і самоти. І Господь призвав Свого раба до Себе на служіння.
Преподобний Іоаннікій, зрікаючись світу, мав намір відразу піти в пустелю. Однак, за порадою досвідчених в чернечому подвигу старців, він ще два роки прожив в монастирі. Тут святий звикав до чернечого послуху, до чернечого уставу і правил, навчився грамоті, вивчив напам’ять тридцять псалмів Давида. Після цього преподобний віддалився в пустелю.
Три роки пробув він в усамітненні, лише раз на місяць пастух приносив йому небагато хліба і води. День і ніч проводив подвижник в молитвах і співі псалмів. Після кожного вірша псалмів преподобний Іоаннікій творив молитву, яку в дещо зміненому вигляді зберігає Православна Церква дотепер: “Покладання надії моєї Отець, притулок мій Христос, захист мій Дух Святий”.
Через 12 років подвижницького життя відлюдник прийняв чернечий постриг. Три роки після постриження провів святий в затворі, носячи вериги, після чого відправився в Хелідон. Досягнувши глибокої старості, святий Іоаннікій поселився в Антідієвій обителі і пробув там в затворі до своєї кончини.
70 років провів в подвигах преподобний Іоаннікій і досяг високої духовної досконалості. По милості Божій святий отримав дар пророцтва, зцілення та звершення чудес. Отримавши откровення про свою смерть, святий відійшов до Господа у віці 94-х років.