Курська ікона Божої Матері «Знамення» («Курсько-Корінна»)
Дивне явлення Небесної Цариці в Її іконі «Знамення»
В XІІІ столітті під час татарської навали, коли вся Руська держава потерпала від великого лихоліття, місто Курськ, зруйноване Батиєм, прийшло в запустіння. У 1295 році один з рильських мисливців побачив у лісі при корені дерева ікону Божої Матері, звернену ликом до землі. Одночасно з явленням цієї ікони відбулося й перше чудо. Як тільки мисливець підняв святий образ із землі, негайно на місці, де вона лежала, із силою забило джерело чистої води.
Відбулося це 8 вересня 1259 року. Дізнавшись про дивне явлення Богородиці князь Василь Шемяка наказав негайно принести ікону в Рильськ. Але сам по невір’ю чи сумніву не вийшов на урочисту зустріч, за що був покараний сліпотою. Усвідомивши свою провину й принісши покаянне моління перед іконою Небесної Владичиці «Знамення» він зцілився. На подяку князь Шемяка спорудив храм в ім’я Різдва Богородиці ― на честь дня пам’яті обрітення святого образу. Але ікона неодноразово поверталася на місце свого явлення ― при корені дерева. Там була споруджена каплиця, куди й помістили чудотворну ікону. Для постійного звершення молебнів перед був призначений священик.
Друге обрітення святині
У 1385 році Курська область була знову спустошена татарами. Вони хотіли спалити каплицю й ікону, але дерев’яна каплиця не загорялася. Священик, що жив при каплиці, пояснив їм, що причина цього чуда ― в іконі. Тоді розлютовані татари розрубали ікону навпіл і розкидали половинки в різні сторони, а каплицю спалили. Священика вони взяли в полон. Через деякий час він був викуплений послами московського князя і повернувся до місця спаленої каплиці.
Після довгих пошуків з постом і молитвою, священик знайшов обидві половинки святої ікони, склав їх разом, і вони чудесним чином зрослися. Тільки на місці розколу ніби проступила роса.
Майже триста років перебувала чудотворна ікона в каплиці на ріці Тускарі, прикликаючи до себе прочан, даруючи всім зцілення й зміцнюючи їх у вірі.
У 1597 році за велінням царя чудотворну ікону перевезли в Москву й прикрасили зображеннями Господа Саваофа та старозавітних пророків. У 1615 році на прохання курських жителів цар звелів повернути ікону в Курськ і поставити в соборі. Того ж року цар дав вказівку спорудити на місці каплиці храм Різдва Богородиці та заснувати монастир, що названий Курською Корінною пустинню (на згадку явлення ікони).
Чудесне зцілення отрока Прохора (преподобного Серафима Саровського)
У 1767 році, в 9-у п’ятницю після Пасхи, ішла традиційна хресна хода із чудотворною Курсько-Корінною іконою «Знамення». Оскільки розпочалась сильна злива, прочани завернули у двір Агафії Фотіївни, син якої, 9-літній Прохор, був у той час настільки хворий, що вже й не сподівалися на його одужання. Незадовго перед тим хлопчик побачив уві сні Божу Матір, що обіцяла відвідати й зцілити його. Коли хресний хід прийшов у двір, Агафія Фотіївна піднесла недужого Прохора до ікони «Знамення», після чого він став швидко видужувати, а згодом і зовсім зцілився від тяжкої хвороби. З тих пір святий руський чудотворець постійно прославляв Царицю Небесну в свої молитвах.
Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці «Знамення» також вшановується як покровителька воїнства.
Нині місцем перебування ікони є головний храм Архієрейського Синоду в Нью-Йорку
Під час громадянської війни духовенство ухвалило рішення вивезти образ Пресвятої Богородиці з Курська. Розпочався важкий шлях ікони закордон: у 1920 році її доставлено в Крим і 1 березня вона полишила Росію на пароплаві «Святий Миколай», разом з останніми полками відступаючої Білої армії, направляючись в Константинополь. У перших числах листопада 1920 року ікону було принесено до Сербії, де вона й перебувала до 1944 року. Потім святиня було переправлена до Мюнхена. З 1951 року ікона перебуває в Америці в присвяченому їй головному храмі Архієрейського Синоду в Нью-Йорку.
За матеріалами сайту: Православіє в Україні