Святитель Петро, митрополит Київський і Московський і всієї Русі чудотворець

Блаженні ви, коли будуть обмовляти вас і гнатимуть, і всіляко неправедно будуть лихословити за Мене.
Радійте і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах: так гнали і пророків, що були раніше вас.

Мф. 5, 11, 12.

Святитель Петро, митрополит Київський та Московський, пам’ять якого звершуєься нині, народився на Волині від благочестивих батьків, що жили в другій половині XII століття.

Старанно він почав вчитися грамоті і закону Божому, однак вчився неуспішно. Одного разу він побачив уві сні старця, який доторкнувся до його язика, після чого здібності його розкрилися.

У дванадцять років Петро поступив в монастир. З подвигами молитви і поста він сполучав заняття іконописанням. Таким чином, здібності його були зайняті предметами священними і не залишалося в душі його місця для предметів мирських і гріховних.

Піклуючись про благо Церкви і вітчизни, святий Петро, посвячений в сан митрополита, в силу татарських набігів, поселився не в Києві, а у Володимирі на Клязьмі. Святитель був миротворцем князів, заступником перед татарськими ханами.

В цей час, тоді як скрізь благословляли обрання святителя Петра в митрополити, повстав проти нього тверський єпископ Андрій, що походив з роду литовських князів, який сам бажав одержати кафедру митрополита. Він послав Константинопольському патріарху неправдивий донос на святителя, внаслідок якого «збентежений думкою» патріарх відправив до Росії довірену особу для дослідження справи; був зібраний з цього приводу в північному Переяславлі собор.

На ньому разом з багатьма єпископами, поміж іншими, були присутні – Симеон Ростовський і Прохор, що був тоді ігуменом Печерським. Також були і сини великого князя, Олександр і Димитрій, та багато інших князів.

Велике хвилювання відбулося між ними при читанні доносу, безглуздість якого була очевидна для знаючих святителя, хоча знайшлися між присутніми і схильні довіряти доносу…

Як же прийняв це випробування святитель Петро?
– Братія! – звернувся він до собору зі своїм звичним незлобієм і смиренням, – я не кращий за пророка Іону… викиньте ж мене зі спільноти вашої, якщо відбулося через мене таке сум’яття…

Але всі зажадали, щоб донощик або особисто довів справедливість зведеного ним на митрополита звинувачення, або сам був підданий строгому засудженню. При роз’ясненні справи єпископ Андрій був викритий в наклепі, і тоді святитель же захистив його і пробачив йому, сказавши: «Мир тобі, чадо! Не ти винуватий, а древній ненависник людей, начальник наклепу… Відтепер бережися брехні, а що було, то в цьому нехай пробачить тобі Господь!»

Святитель мирно помер 21 грудня 1326 року (за церковним календарем). Мощі його перебувають в Московському Успенському соборі.

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.