Великий піст: путівник

Великий піст – найкраща пора року. І якщо хтось вважає, що його початок віщує всілякі обмеження та заборони, то глибоко помиляється. Адже Великий піст – це подорож, паломництво до великої пасхальної радості, а хіба буває дорога без труднощів?

Як і належить будь-якій подорожі, пасхальне паломництво готує багато цікавих зустрічей і подій. А труднощі та скорботи, які виникатимуть дорогою, розчинятимуться радістю нашого сходження. Мільйони віруючих в усьому світі вирушають у цю подорож, яка приведе їх до світлого торжества Христового Воскресіння.

Розквітнути душею, принести Господу духмяні квіти християнських чеснот – ось мета духовного паломництва. Саме тому Церква у своїх гімнах називає Великий піст духовною весною.

У перші чотири дні Великого посту головна подія для православних  читання в церкві Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського, коли при світлі свічок у напівтемряві православного храму лунатимуть слова глибокого покаянного плачу та зворушливого моління перед Богом про помилування.

Покаяння  основний мотив Великого посту, головна справа на шляху до свята. До цього нас спонукає Церква з перших днів великоднього паломництва.

У суботу першої седмиці ми вшановуємо пам’ять великомученика Феодора Тирона, який допоміг візантійським християнам дотриматися посту, звелівши замість осквернених ідоложертовною кров’ю харчів їсти коливо (відварена пшениця з медом).

Перша неділя Великого посту  Торжество Православ’я.

Саме цього дня у 842 році відбулося церковне святкування, встановлене візантійською царицею Феодорою на честь відновленого вшанування святих ікон. Це торжество перемоги Істини над неправдою, а також нагадування про те, що кожна людина є образом Божим. І щоб цей образ проявився в нас у всій повноті, ми повинні очищати себе від гріхів.

Сходячи щодалі вище на шляху до Великодня, ми не забуваємо і про наших спочилих братів і сестер. Молитися за їх упокій Церква буде три суботи поспіль – другу, третю і четверту. Ця молитва – свідчення нашої любові до ближніх, адже після смерті вони не зникають, а ми не викреслюємо їх із нашого життя. Любов вічна!

 Друга неділя Великого посту

 Другої неділі Великого посту ми дізнаємося про таємницю Божественного світла, що осяває святих, які очистилися молитвою і постом. Про нього в XIV столітті учив святитель Григорій Палама, пам’ять якого вшановується цього дня. Це світло Преображення  світло слави «майбутнього віку».

У другу неділю Великого посту Свята Православна Церква відзначає Собор усіх преподобний отців Києво-Печерських, що почивають у Ближніх (Антонієвих) і Дальніх (Феодосієвих) печерах.

Третя неділя Великого посту

Дві седмиці позаду. І з цієї висоти нам уже видно Хрест Спасителя, без якого неможливе Воскресіння. Тому третій тиждень – Хрестопоклонний. На середину храму виноситься Святий Хрест, якому ми вклоняємось і який шануємо як знаряддя нашого спасіння.

Весняне святкування на честь Хреста Господнього бере початок ще з далекого VII століття. В ході ірано-візантійської війни Чесне Древо було захоплене персами. Але імператор Іраклій переможно завершив 26-річну війну з Хозроєм, а Хрест власноруч урочисто вніс у Єрусалим. З того часу починають святкувати річницю повернення великої святині. Невдовзі це свято отримує загальноцерковне значення і набуває нового змісту. Провівши у пості вже три тижні, людина втомлюється, виснажується і може впасти духом. Аби підтримати вірних, Церква нагадує нам про хресний подвиг Спасителя. А оскільки він нерозривно пов’язаний з Воскресінням, то християни, згадуючи радість Христової Пасхи, підбадьорюються і з новими силами продовжують нести подвиг посту.

Четверта неділя Великого посту

Четверта неділя  пам’ять преподобного Іоанна Ліствичника, вчителя духовності, автора знаменитої “Лествиці” порадника в боротьбі зі страстями та надбанні чеснот.

Святий преподобний Іоанн, ігумен гори Синайської, є подвижником VI століття. У своєму творі “Ліствиця” він зобразив шлях поступового сходження людини до духовної досконалості, як по сходинкам, що ведуть від землі до вічної слави. Таких сходинок у “Ліствиці” налічується 30 – по числу років Христа до Його суспільного служіння.

У четвер на п’ятій седмиці повністю читається канон преподобного Андрія Критського, звершується так зване «велике стояння», або «стояння святої Марії Єгипетської» (сама служба в більшості храмів звершуватиметься в середу ввечері). Під час цього богослужіння читають житіє преподобної Марії Єгипетської, яке багато віків поспіль є прикладом глибокого покаяння та можливості докорінної зміни життя.

У суботу п’ятої седмиці звершується особливе свято на честь Божої Матері  “Похвала Пресвятої Богородиці” – з читанням акафіста.

Субота п’ятої седмиці Великого посту називається суботою Акафіста, а сама служба цього дня отримала назву “Похвали Пресвятої Богородиці”. Згідно Уставу, напередодні на утрені читається (в чотирьох частинах) акафіст Божій Матері на згадку про Її заступництво й визволення Константинополя в ці дні посту від сарацин та скіфів.

П‘ята неділя Великого посту

П’ята неділя Великого посту  день пам’яті преподобної Марії Єгипетської, прославляння Божого милосердя. Та Собор преподобних і преподобномучеників Звіринецьких.

Собор преподобних і преподобномучеників Звіринецьких об’єднує багато святих, котрі в різні часи подвизалися в печерному монастирі св. Михаїла, заснованому ще в Х-ХІ стт. Серед них: свщмч. Іоасаф, свт. Леонтій, єп. Ростовський, свт. Михаїл, єп. Юр’ївський, свт. Мина, єп. Полоцький, прпп. Маркіан, Софроній, Климент, Мануїл, Феодор, Іоанн, Андронік; прп. Лазар, єп. Переяславський, свщмч. Філарет й інші мученики та подвижники. Пам’ять собору святих Звіринецьких за традицією звершується у п’яту седмицю Великого посту.

Субота шостої седмиці  Лазарева, спомин про воскресіння Іісусом Христом Лазаря Чотириденного, в якому ми бачимо провіщення Воскресіння Христового.

Шоста неділя Великого посту

Шоста неділя Великого посту – Вербна – Вхід Господній до Єрусалима. Цього дня освячуються гілки верби, з ними ми стоятимемо під час богослужіння, немов жителі древнього Єрусалима, зустрічаючи Христа, Який іде на хресні страждання.

Неділя Ваій, або Цвітоносна чи Вербна неділя – є шостою неділею Святої Чотиридесятниці. Історія святкувати в цей день Вхід Господній до Єрусалиму сягає перших століть християнства. У ІІІ столітті відомий богослов святитель Мефодій, єпископ Патарський залишив повчання на цю неділю. 

За свідченням усіх чотирьох євангелістів, за кілька днів до хресних страждань, Іісус Христос увійшов до Єрусалиму. Чисельні паломники, які знали про дивовижне воскрешення Лазаря та інші дива Спасителя, очікували Його та зустрічали як царя. У знак великої пошани до Христа, люди покладали на дорогу свій одяг та пальмові гілки, вітаючи Господа: «Осанна! Благословен, який іде в Ім’я Господнє, Цар Ізраїлев» (Ін. 12:13).

 У давні часи з зеленими гілками зустрічали царів, які урочисто поверталися додому після перемоги на ворогом. Християни також зустрічають з першими розквітлими гілками – вербою – Спасителя, як Переможця смерті, Котрий прийняв страждання та смерть на Хресті за гріхи людей і воскрес, щоб кожен віруючий в Нього мав Життя Вічне.
 
Осоливістю свята Входу Господнього до Єрусалиму є те, що воно займає місце серед пісних днів – ним завершується Великий піст і починається Страсний тиждень. Тому за богослужбовим уставом це свято не має передсвякового та післясвяткового періодів. У Неділю Ваій дозволяється вживати за трапезою рибу, олію та вино.

На Страсній седмиці кожен день – великий. Наша подорож добігає кінця, і ми йдемо за Христом, проживаючи разом із Ним події останніх днів Його земного життя.

Великий Вівторок

Що робив Христос саме у Страсний вівторок?

 Для нас надзвичайно важливо бути учасниками Таємної Вечері  Літургії Великого Четверга, а у Велику П’ятницю, з благоговінням стати перед розіп’ятим Христом, почути 12 страсних Євангелій (ця служба зазвичай звершується у Великий Четвер увечері).
 Велика Субота  день скорботної тиші. “Да молчит всякая плоть человеча…”  піснеспів Літургії Великої Суботи закликає у великому трепеті та благоговінні змовкнути перед Таїною спасіння роду людського. Разом із благообразним Йосифом, праведним Никодимом і мироносицями ми беремо участь у погребінні Спасителя.
 Увечері (напередодні Великої Суботи), а в деяких храмах і монастирях опівночі, звершується Служба Погребіння Христа.
 … Христос ще у гробі, але все вже сповнене передчуттям пасхальної радості. Ось-ось настане довгоочікуваний день Воскресіння, коли буде відвалено камінь печери і світлий Ангел скаже: “Він воскрес!”.

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.