У кожної людини свій шлях до Бога і саме приклади преподобних сподвижників віри Христової надихають нас творити добро.
Одним з яскравих прикладів житій є шлях Преподобного Тита, пресвітера Печерського. Він був іноком Київського Печерського монастиря, мав щире відкрите серце і надзвичайно миролюбиво до всіх ставився.
У преподобного Тита був друг диякон Євагрій. Всі дивувалися щирій дружбі і любові між ними. Але диявол, який скрізь нишпорить, як лев, та шукає, кого проковтнути, посіяв між ними ворожнечу. Тит і Євагрій так зненавиділи один одного, що не могли навіть дивитися один одному в очі та всіляко прагнули уникати зустрічі між собою. Неодноразово ченці намагалися помирити їх, але вони і слухати не хотіли про це.
Одного разу Тит тяжко захворів і попросив передати диякону, що він просить пробачити його заради Бога за те, що сердився на Євагрія. Але у відповідь Євагрій прокляв його. Тоді ченці, бачачи, що Тит вмирає, привели Євагрія силоміць до брата. Побачивши диякона, хворий Тит впав перед ним на коліна і почав із сльозами на очах просити пробачення та благословення. Але обурений Євагрій відмовив: «Ніколи не пробачу: ні в цьому житті, ні в майбутньому!». І несподівано Євагрій впав мертвим, а Тит, навпаки, раптово одужав і встав з ліжка, ніби ніколи не хворів.
Він розповів ченцям, що коли помирав, то побачив ангелів, що відвернулися від нього, і побачив бісів, які дуже раділи гніву між колишніми друзями, ось тоді й почав Тит молити Євагрія, щоб той простив йому. Коли ж Євагрій не захотів миритися, він побачив немилосердного ангела, який тримав вогняного списа. Цим списом ангел вдарив Євагрія, від чого той впав мертвим, а Титові він подав руку, і в ту ж саму мить хворий одужав. Всі, хто чув це, згадали Бога, який казав: «Простіть, і простять вам».
І ще казав Господь:
«Всякого, хто гнівається на брата свого без розуму, повинні судити».
Ця подія сильно подіяла на пресвітера Тита. За примирення з братом своїм він одержав не тільки прощення гріху свого, але і тілесне здоров’я. Він більш вже не думав гніватися на кого-небудь, але засвоїв собі постійну любов до братії. Він подвоїв свої подвиги, прославився особливим смиренням і став чудотворцем. І хоча ці події відбулися близько 1190 року та здаються дуже далеким минулим, але людські відносини не змінюються.
Тож частіше прощайте своїм близьким і рідним їх необачні дії і живіть у мирі та злагоді. А якщо Вам не вистачає терпіння і сил, прийдіть до храму і помоліться – Господь допоможе.
Якщо Вам доведеться бути у Києві відвідайте Києво-Печерську Лавру, де Ви зможете побачити святі мощі преподобного Тита, які почивають у Ближніх (Антонієвих) печерах.