Слава, Господи, Твоєму милосердю, Ти даєш душі пізнати, як Ти любиш своє творіння.
Преподобний Силуан Афонський
Святитель Порфирій, архієпископ Газький, народився близько 346 року в Фессалоніках, в Македонії. Батьки його були людьми заможними, і це дозволило святителю Порфирію отримати хорошу освіту. Маючи схильність до чернечого життя, в двадцять п’ять років він залишив батьківщину і вирушив до Єгипту, де трудився на горі Нітрійській під керівництвом преподобного Макарія Великого.
Там він зустрівся з блаженним Ієронімом, і разом з ним вирушив до Єрусалиму на поклоніння святим місцям і Животворящому Хресту Господньому, після чого поселився в пустелі Йорданській. Там святий Порфирій занедужав. Для зцілення він вирішив йти до святих місць Єрусалиму. Одного разу, коли він у повному розслабленні і забутті лежав біля підніжжя Голгофи, в пророчому сновидінні святий Порфирій побачив Іісуса Христа, Який зійшов з Хреста і звернувся до нього із словами: «Прийми це Древо і бережи його». Прокинувшись, він відчув себе здоровим. Слова Спасителя незабаром звершилися: Патріарх Єрусалимський висвятив святого Порфирія в пресвітерський сан і поставив хранителем Чесного Древа Хреста Господнього.
У 395 році помер єпископ міста Газа (у Палестині). Місцеві християни звернулися до митрополита Іоанна з проханням поставити їм нового єпископа, який міг би протидіяти язичникам, що переважали в їх місті і гнобили християн. Господь надоумив митрополита призвати єрусалимського пресвітера Порфирія. Із страхом і трепетом прийняв подвижник святительський сан.
У Газі було всього три християнські церкви, а язичницьких капищ і ідолів – велика кількість. У той час трапилося велика засуха. Жерці приносили жертви ідолам, але біда не припинялася. Святитель Порфирій призначив для всіх християн піст, відслужив всеношну і обійшов з хресним ходом все місто. Після цього одразу небо затягнулося хмарами, загримів грім і пішов рясний дощ. Побачивши таке чудо, багато язичників вигукували: “Один Христос є Бог Істинний!” Після цієї події до Церкви приєдналися, прийнявши святе Хрещення, багатьох людей.
Проте язичники як і раніше гнобили християн, усували їх від суспільних посад, обтяжували податками. Святитель Порфирій і митрополит Кесарії Іоанн вирушили до Константинополя, щоб просити захисту в імператора.
Святителі Іоанн і Порфирій були представлені імператриці Євдоксії, яка у той час чекала дитину. «Допоможи нам, – сказали єпископи імператриці, – і Господь пошле тобі сина, який запанує за твого життя».
Євдоксія дуже хотіла мати сина, раніше у неї народжувалися дочки. І дійсно, в імператорському сімействі, за молитвами святителів, народився спадкоємець.
У 401 році вийшов указ імператора про руйнування в Газі ідольських капищ і надання християнам привілеїв. Крім того, імператриця дала святителям кошти на будівництво нового храму, який побудували у Газі на місці найголовнішого капища.
Святитель Порфирій до кінця життя утверджував християнство в Газі та захищав свою паству від утисків язичників. По молитвах святителя відбувалися численні чудеса і зцілення. Протягом 25 років наставляв архіпастир спраглі душі і спочив вже у похилому віці, в 420 році.