Бог є Бог не тільки живих, але і мертвих

Особливе місце в богослужбовій практиці Православної Церкви займає поминання спочилих. Виражається це як в проханнях, які щодня виголошуються за богослужінням в монастирях і храмах, так і в сугубих молитвах за тих, хто вже відійшов до Господа.

Також є кілька субот на рік, коли Церква посилено молиться за померлих. У дні Великого і спасительного посту Свята Церква встановила для поминання спочилих православних християн три заупокійні поминальні суботи.

Все літургійне життя Церкви просякнуте пам’яттю про годину смертну. Як часто ми чуємо під час звершення церковної служби слова: «…християнської кончини життя нашого у Господа просимо», «…доброго одтвіту на страшному суді Христовому просимо», «…осталий час життя нашого в мирі й покаянні скінчити у Господа просимо».

Церква завжди стверджувала важливість загальноцерковної молитви за спочилих, адже змінити загробну участь людини може тільки сугуба молитва Церкви про неї, тільки гаряча молитва ще живих родичів і близьких людей за покійного.

Святитель Іоанн Златоуст говорить так:

«Не дарма узаконено апостолами творити перед Страшними Таїнами поминання спочилих: вони знали, що велика буває від цього користь для покійних, велике благодіяння».

А Блаженний Августин немов доповнює слова вселенського вчителя і святителя:

«Не повинно сумніватися, що молитви Святої Церкви, Спасительна Жертва і милостині, що звершуються за душі померлих, допомагають їм в тому, щоб Господь був до них милостивіше в тому, ніж скільки заслужили вони за гріхами своїми. Бо вся Церква дотримується цього, як переданого від отців, щоб за тих, які померли в спілкуванні Тіла і Крові Христової, молитися, коли згадуються вони в свій час при самому Жертвопринесенні, і виражати те, що Жертва приноситься за них».

Уже з перших століть християнства заупокійні молитви були нормою життя Церкви, кожен з її членів молився не тільки за живих, а й про тих, хто вже відійшов до Господа. На жаль, в наш час є багато нових релігійних течій, члени яких, називаючи себе християнами, відкидають цей благочестивий звичай Стародавньої Церкви, який було збережено і до наших днів в Православ’ї.

Вони, свідомо заперечуючи молитву за спочилих, «викривають» православних і в тому, що ті роздають приношення в пам’ять про померлих. Але, посилаючись на вже згаданого нами Іоанна Златоуста, який промовляв:

«Не даремно бувають приношення за спочилих, не даремно моління, не даремно милостині: все це встановив Дух Святий, бажаючи, щоб ми отримали користь один через одного»,

кожен з нас повинен розуміти, як насправді важлива для тих, хто відійшов у інший світ, молитва і милостиня за упокоєння душі.

І дуже важливо в дні посту для кожного з нас не тільки принести гідний плід покаяння, не тільки постаратися викорінити з себе пристрасті і пороки, не тільки примиритися з усіма, з ким ми за тою або іншою причиною перебували або ще перебуваємо в сварці, але і старанно помолитися за тих, кому ці молитви особливо потрібні.

Завжди будемо просити Господа, щоб Він прийняв наші молитви, упокоїв наших спочилих родичів і всіх від віку спочилих православних християн і щорічно сподобляв всіх нас після закінчення часу Великого посту невимовної радості Світлого Христового Воскресіння.

ієромонах Інокентій

За матеріалами сайту: Лаври

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.