До Великодня залишилося менше двох днів. Часу не багато, але ще можна встигнути підготуватися до свята. Головне знати, як саме.
Як правильно розставити акценти, на що звернути увагу, в першу чергу.
Яким чином можна поєднати хатню роботу напередодні Великодня та відвідування богослужінь?
Чи обов’язково пекти домашні паски до свята?
В які дні Страсної Седмиці особливо потрібно бути на богослужінні в храмі?
Коли освячують великодній кошик, і чи обов’язково це робити?
Що покласти до святкового кошика? Чи є такі продукти, які освячувати не можна?
Як правильно причащатися у великодню ніч, і коли краще сповідуватися перед цим?
«Пасха – це не яйця, не кулічі, не сир, Пасха – це сам Христос»
– Отче, в Україні до Великодня традиційно готуються заздалегідь і дуже ретельно. Тому виникає питання: як можна поєднати хатню домашню роботу з відвідуванням богослужінь, адже часто господиня не встигає сходити в церкву через домашній клопіт. Що ж є головним у підготовці до Великодня?
– Головним у Великдень є Христос. Треба готуватися саме до зустрічі з Христом, а всі наші традиції – це прикраси. Якщо в нас є така можливість, то ми можемо прикрасити нашу будівлю, себе, приготувати святковий стіл – і це має бути єднання. Але, знаєте, час знаходиться тоді, коли формується правильна традиція. Треба так налаштуватися, щоб не втратити головне, але й знайти час на другорядне і на прикрашення.
– А чи можна не пекти на Великдень паску? Адже багато людей вважають, що якщо паска зроблена не власноруч, то це майже зіпсоване свято.
Для того, щоб відчути радість Світлого Христового Воскресіння, треба пройти Страсний тиждень. Тому що в православних християн радість Пасхи – Воскресіння Христового – поєднана з Хресним шляхом Спасителя. Коли ми вшановуємо Хрест – згадуємо про Воскресіння, коли ми говоримо про Пасху – говоримо про те, що Господь смертю смерть подолав.
Тому, щоб налаштуватися і відчути справжню радість Пасхи Христової, треба на Страсному тижні декілька разів відвідати богослужіння, серед яких є ключові.
«Треба знайти у своєму щільному графіку час, щоб не тільки піклуватися про земне, а вклонитися Христу»
– Наприклад?
– Наприклад, це четвер – той день, коли встановлено головне Таїнство Церкви – Таїнство явлення самої Церкви. У цей день треба обов’язково бути на Божественній літургії і, по можливості, причаститися Святих Христових Таїн. У цьому є великий духовний сенс.
Того ж дня ввечері п’ятничне богослужіння, за яким читаються Страсні Євангелія, тобто 12 уривків з Євангелія, які нам оповідають про Страсті Господні. Це теж богослужіння, яке має особливий колорит та особливу традицію. Зі служби ми йдемо додому із запаленими свічками і бачимо, що все місто йде із запаленими вогниками, які символізують нашу віру у Воскресіння Христове, а в цей час наступає Страсна п’ятниця.
Читайте також: Великий Четвер
Треба знайти у своєму щільному графіку час, щоб не тільки піклуватися про земне, а вклонитися Христу. Пригадайте Євангельську історію про Марфу і Марію. Вони обидві працювали: одна піклувалася про земне, інша – про Небесне. Господь не сказав, що одне не треба робити, а інше потрібно. Господь сказав, що Марія, яка слухала Христа, обрала найкраще. А я гадаю, що українські господині можуть у собі поєднати і Марфу, і Марію. Тоді це буде цілісне святкування Світлого Христового Воскресіння.
– Останнім часом серед православних поширилася традиція, коли віруючі люди на противагу тим, яких називають «захожанами», взагалі нічого не освячують у Пасхальну ніч, не несуть кошики з пасками та крашанками, а приходять тільки помолитися за богослужінням і причаститися. Чи не є це крайнощами, від яких варто певним чином утримуватися?
– Є церковна традиція освячувати Великодній кошик напередодні, в суботу. Я знаю, що в багатьох храмах паски освячують протягом суботи для тих людей, які прийдуть на богослужіння, перш за все, щоб причаститися Святих Христових Таїн.
Освячення – це благословення Церкви на вживання скоромної їжі. Мене завжди дивує, коли людина приходить освячувати кошик десь там о другій годині дня у неділю, яка не була ані на Страсній, ані на всенощній службі. Але Церква вітає і приймає всіх.
Тобто, я б не ділив віруючих людей на парафіян і «захожан». Це створює ситуацію, коли одні зверхньо, по-фарисейські, ставляться до інших, а іншим через це ні в кого навчитися. Тобто, якщо людина на свято приходить до храму, вона має відчути радість свята, і цю радість створює і Господь, а також ті, хто служать у храмі.
Думаю, якщо людина приходить у храм, не усвідомлюючи, для чого вона туди йде, то є шанс, що коли вона почує, про що моляться і співають, відчує дію Божественної благодаті, то зацікавиться, чому ця традиція тримається тисячі років, чому ці люди збираються щонеділі на богослужіння, про що говорить Церква. Адже душа кожної людини за своєю природою – християнка, і ми віримо, що Господь торкається серця кожної людини.
«У Великодньому кошику мають бути часточки того, що потім буде на столі і що не вживалося під час посту»
– А що має бути у Великодньому кошику, адже священики попереджають, що не можна нести горілки чи освячувати ножі?
– Минулого року ми знімали фільм «Пасха», в якому розглянули старозавітну традицію, яка і досі існує в іудейських громадах на Святій Землі, та й в усьому світі, і новозавітну традицію. З іудейською традицією значна увага приділяється трапезі, в якій кожна дія має сенс. Якщо брати до уваги нашу традицію, то вона втілена в Пасхальній літургії.
З іншого боку, цей кошик раніше залишався, хоча б частково, в храмах. Тому що завдяки тому кошику громада храму потім годувала чи то дітей-сиріт, чи то бідних людей, чи то відвозила в лікарні та будинки престарілих. Тобто, це також частинка благодійної традиції.
Ми започаткували й нову традицію – вже другий рік поспіль проводимо в Лаврі Великодній пасхальний ярмарок. Напередодні Пасхи на ярмарку можна придбати все для Великоднього кошика, більше того, навчитися ці кошики плести та прикрашати.
Для чого ми все це робимо? Не для того, щоб людина спокушалася непісними стравами, а для того, щоб коли вона прийшла на богослужіння, після їй не треба було бігти у супермаркет, занурюватись у вир світського життя, який відволікає від молитви. Тому, думаю, проведення благодійних ярмарків поруч із храмами, монастирями, – дуже добра традиція. Водночас, купуючи кошики, люди жертвують на лікування дітей, що також ми маємо робити перед Пасхою.
«Якщо на Світлому тижні ми зможемо не втратити Пасхальної радості за столом, то отримаємо справжню втіху»
– Наостанок: чи можна причащатися у Великодню ніч? Адже в одному храмі існує традиція, коли всі віруючі причащаються цієї святкової ночі, сповідаючись перед тим у Великий Четвер, в іншому храмі не прийнято причащатися Великодньої ночі із тих чи інших причин. То, як має бути насправді?
– Я вже цитував Цвітну Тріодь, в якій говориться, що «ані кулічі, ані яйця, ані сир – не є Пасха. Пасха – це сам Христос, і тільки той, хто причащається, істинно вкушає Пасху». Це говорить богослужбова книга.
Але, дійсно, є певні умови. Думаю, достойний Причастя той, хто постував, хто на Страсному тижні відвідував богослужіння, хто посповідався перед тим чи то в четвер, чи то в п’ятницю. Усе залежить від місцевої традиції. Не треба, наприклад, порушувати традицію, в якій обов’язково треба сповідатися перед Причастям, наприклад, за тим самим богослужінням.
Я особисто відношусь до тієї традиції, коли вірянин має посповідатися на Страсному тижні, потім має право причащатися на Світле Христове Воскресіння і підійти за благословенням на Причастя перед початком служби. Більше того, зазвичай ми благословляємо Причастя протягом Світлого тижня тим людям, які сповідалися на Страсному тижні та постували. Разом із Церквою ми постували, разом із Церквою сповідалися, каялися і плакали в гріхах, разом із Церквою маємо і радіти Христовому Воскресінню. Тому що Світлий тиждень – це як один день, як продовження святкування Пасхи.
Якщо на Світлому тижні ми зможемо не втратити Пасхальної радості за столом, зможемо не переїсти, не перепити, не втратити цього духовного настрою, то отримаємо справжню втіху, як і апостоли. Будемо щодня відвідувати храм, співати радісні гімни Світлому Христовому Воскресінню і причащатися Святих Христових Таїн.
– Дякуємо, отче, за Ваші відповіді. Сподіваємося, що вони допоможуть і нам, і глядачам нашого відеоблогу правильно підготуватися до Світлого Христового Воскресіння і радісно зустріти Пасху на Пасхальному богослужінні.
Бесіду вела Юлія Комінко
протоієрей Георгій Коваленко
За матеріалами сайту: Православіє в Україні