“Святі – сіль землі, вони смисл її буття, вони той плід, заради якого вона зберігається”.
Схиархімандрит Софроній (Сахаров)
Сьогодні Православна Церква святкує день пам’яті преподобного Симеона Босого. Він у молодих роках прийняв іночество і був висвячений на ієродиякона.
Щоб навчитися суворому чернечому життю, святий Симеон пішов у монастир поблизу гори Олімп, а звідти – на Святу Афонську Гору, в Лавру святого Афанасія. Згодом преподобний перейшов у Філофієвську обитель, де примножив свої Богоугодні праці, став прикладом для братії, заслужив загальну любов і був одностайно вибраний настоятелем цього монастиря.
Але святому Симеону довелося зазнати несправедливого незадоволення з боку слабких душею ченців і, покладаючись на Волю Божу, він покинув обитель і пішов на гору Фламурію. Там, на самоті й у безмовності, без даху і вогню, в старому одязі, майже без їжі, в постійному молитовному стоянні і колінопреклоніннях, проводив своє життя святий відлюдник. Через три роки його знайшли Боголюбиві люди і, пройнявшись благоговінням до його життя, упросили прийняти їх у співжителів.
За сім років турботами і старанністю святого Симеона поступово виник цілий монастир. Коли життя братії в пустинній обителі налагодилося, мудрий служитель залишив монастир і почав проповідувати Слово Боже в Епірі, Фессалії і Афінах. Своїми повчаннями святий затверджував у вірі та наставляв на шлях спасіння заблудлих, учив усіх любити один одного, шанувати недільні і святкові дні відвідуванням храмів Божих.
Відвага святого сповідувача викликала заздрісну злість противників християнської віри. Преподобного Симеона обмовили перед градоначальником Аяном, обвинувативши у тому, що він примушує турок приймати християнство.
Святого схопили й засудили до публічного спалювання. Але Богові було угодно інше. На допиті, куди привели босого, у старій рясі святого Симеона, він, наставлений Духом Святим, так мудро відповідав правителю, що Аян не зміг ухвалити йому смертний вирок.
Святий одержав свободу і продовжив свій подвиг, підтверджуючи проповідь християнства зціленнями і чудесами. Багато хто йшов за преподобним Симеоном. Він усіх приймав, благословляв на іночество і посилав у свою обитель.
Служіння святого Симеона закінчилося в Константинополі. Він мирно відійшов до Господа і був похоронений з честю самим Патріархом у Халках, у храмі на честь Пресвятої Богородиці.