“Всі чують, всі пізнали, що то Чудотворна Мати, хто приходить – не відходить без святої благодаті”
Молитва до Божої Матері
Інколи доводиться чути слова людей поза Церквою, які здивовано запитують: «А чому так багато у вас ікон Богородиці? Невже ви молитесь до багатьох божих матерів!?». На це слід відповісти: «Ні, невірно. Божа Мати одна і молимося ми до Неї, як до єдиної, для всіх християн, Матері. А велика кількість Її ікон – то є різні прояви ЇЇ любові, Її ласки, Її милосердя до нас, дуже часто нерозумних дітей.» Ось і сьогодні Православна Церква вшановує ікону Богоматері Корсунсько-Шпилівську, яка перебуває в кафедральному соборі міста Суми.
Образ Богоматері, що тепер називається «Корсунська-Шпилівська», написаний у XVIII-у столітті на листі білого заліза. Ікона була власністю однієї селянської сім’ї села Романівка Сумського повіту.
В сім’ї була дівчинка сліпа від народження, яка відчувала себе зайвою. З неї постійно глузували інші члени сім’ї. Їй було боляче за свою неповноцінність і вона просила, щоб і їй давали посильну роботу. Якось в хаті всі жінки прибирали. На прохання сліпої дали і їй завдання: протирати святі ікони. Коли дійшла черга до ікони на залізі, дівчинка засумнівалася в тому, що це ікона, підозрюючи, що над нею пожартували. Вона звикла до того, що ікони пишуться на дерев’яних дошках. Дівчинку продовжували запевняти, що це ікона Божої Матері, коли незряча вигукнула: “Ох, якби я своїми очима побачила, тоді б не сумнівалася!” Як тільки вона вимовила ці слова, як тут же сліпота її зникла, і вона своїми очима побачила святий образ Діви-Богородиці.
Велика радість була в сім’ї, проте про чудо не розголошували і лише з особливою старанністю стали шанувати святу ікону Корсунську.
Через невеликий проміжок часу Владичиця з’явилася уві сні зціленій дівчинці і звеліла віднести ікону в сусіднє село Шпилівка, де стояла церква. Вранці дівчинка розповіла про сон, і благочестиві батьки одразу понесли ікону в храм села Шпилівка, однак священику нічого не пояснили! Ікона чудесним чином двічі зникала з храму крізь закриті двері. Її знаходили в саду поміщика Кіндратьєва під ясеном. Дивуючись з такого дивного знаку, священик, староста і поміщик відвідали селянина, що передав на церкву ікону, і той їм розповів про чудо, яке трапилося в сім’ї.
Розчулившись, поміщик Кіндратьєв одразу дав обітницю побудувати церкву на місці обрітення ікони в його саду. Саме туди, по закінчені будівництва, помістили святий образ Владичиці.
До 1859 року Корсунська ікона, оточена великою славою шанувальників, постійно знаходилася в Шпилівському храмі. Потім, за наказом Імператора Олександра ІІ, ікона стала щорічно переноситися хресним ходом в місто Суми. Кожного року 9 жовтня ікону урочисто заносили в Преображенський собор. Таким же чином, на третій день Великодня, образ Богоматері повертали в Шпилівку. При цьому були випадки зцілення і вигнання бісів.
Одного разу, під час хресного ходу, кінь поліцейського злякавшись нагайки, кинувся в натовп людей і затоптав одного молодого селянина. Процесія, по велінню архієрея зупинилася, і над помираючим стали служити молебень. При цьому ікону тримали над ним. Під час молебню образ приклали до вуст роздавленого конем, і він одразу відчув себе краще: припинилася кровотеча, і скалічений, самостійно встав і прославив Бога за дар повернення до життя. Це викликало захоплення у всіх свідків чуда.
У 1930 році багато прикрашена ікона була вилучена безбожниками і без дорогоцінної ризи виставлена як експонат в художньо-краєзнавчому музеї міста Суми. Хотіли насміятися над святинею атеїсти, однак вийшло навпаки – ікона ще раз прославилася. В музеї сталася пожежа, така сильна, що вигоріло все, і сама будівля прогоріла вщент. Однак на стіні, що обвуглилася, продовжував висіти святий образ Корсунський, ледь закопчений в пожарищі. Приголомшені музейні співробітники повернули ікону віруючим, і незабаром вона знову стала зберігатися в сумському соборі. З одного із списків знайшли для неї оклад.
Нині головну святиню міста Суми мають можливість вшанувати усі бажаючі.