Віра відкриває нам те, що істинно, і від щирої віри народжується любов
Святитель Іоанн Златоуст
Cьогодні Православна Церква вшановує пам’ять преподобномучениці Параскеви. Її ще називають П’ятницею, бо саме так на грецькій мові звучить це ім’я.
Благочестиві батьки мучениці, які проживали у Малоазійському місті Іконія, довгий час не мали дітей. Аби вимолити у Господа таку милість для себе, вони по особливому проводили п’ятий день тижня – п’ятницю: у цей день вони звершували молитви та строго постилися. Тому, коли у них народилася донька, вони не вагаючись дали їй ім’я Параскева.
Параскева була вихована в християнському дусі. Втім вона прийняла віру Христову не лише тому, що її батьки були християнами. Вона сама особисто пройнялася духом Євангелія, тією істиною, що Бог є любов і лише в Ньому можна знайти сенс свого існування. Відчувши одного разу дотик цієї любові, вона вже ніколи не бажала розлучатися з нею і готова була відстоювати її навіть ціною власного життя. Згодом, Параскева змогла засвідчити свій релігійний вибір.
Вона жила в той час, коли будь який відкритий прояв християнської віри карався смертю. Параскева після смерті своїх батьків роздала усе їх майно і стала відкрито проповідувати Євангеліє. За це на неї було донесено імператору Антоніну Пію (138-161).
Останній, зрозумівши, що словами переконати Параскеву зректися своєї віри буде неможливо, наказав віддати її жорстоким тортурам. На голову мучениці вдягнули розпечений шлем і вкинули до казана з киплячою смолою.
Однак через певний час, коли імператор Антонін заглянув у казан, він був страшно здивований, побачивши преподобномученицю живою – сила Божа зберегла її неушкодженою. Свята Параскева бризнула декілька капель смоли в лице імператора і той осліп. Тоді він став благати Параскеву зцілити його, що вона і зробила. Імператор надав наказ звільнити її.
Свята продовжувала проповідувати Слово Боже в містах. В одному з них, де правителем був Тарасій, її знову було схоплено і віддано на муки, після чого їй відсікли голову. На жаль ні імені, ні розташування міста, в якому постраждала преподобномучениця, церковні літописи не зберегли. Невідомим залишилося і місце, де перебувають її мощі.
У час, коли жила свята Параскева (друга половина ІІ-го століття), серед християн певної території була поширена традиція вшановувати пам’ять лише місцевих мучеників. Втім страждання деяких з них були настільки жорстокими, що розповідь про них передавалася із уст в уста. Внаслідок цього їх стали вшановувати в усіх церквах того часу. До таких мучеників відноситься і свята Параскева. Християни вшановували її не лише за ті жорстокі страждання, які вона перенесла, а в першу чергу за ту віру і любов до Бога, що допомогли їй вистояти до кінця свого земного життя.