Хеловін – це язичницьке свято, яке пережило віки, збереглося в християнізованих народів Британських островів, а потім, у ХХ ст., стало глобальним комерційним проектом з новими традиціями та атрибутами.
Українська вікіпедія про Хелловін пише наступне: “Геловін; Хеловін; Хелоуїн; Хеллоуїн; або Відьо́мська ніч — сучасне свято, яке походить від старовинного кельтського. Святкується в ніч проти 1 листопада.
Уперше назва Геловіну (Halloween) згадується у 1745 році. Слово походить від англійського Hallowe’en — скорочення виразу All Hallow’s Eve — надвечір’я (переддень) Дня всіх святих, яке своєю чергою розшифровується як All Hallowed Souls Eve — дослівно: Надвечір’я Всіх Святих Душ. У рівнинній шотландській, надвечір’я — це even, що видозмінилося до e’en або een.
Хоча раніше, у давньоанглійській мові трапляється вислів All Hallows’ (ealra hālgena mæssedæg, день повернення усіх святих), власне «переддень» All Hallows’ Eve згадується лиш у 1556.”
Хеловін у англосаксів є дохристиянським днем поминання померлих, поєднаним місіонерами з днем всіх святих. Саме в такому контексті це свято можливе навіть в християнських спільнотах Шотландії, Ірландії або у переселенців з тих країв.
Але хіба експортований нам комерційний варіант Хеловіна у вигляді вечірок і розваг, перевдягань у наряди нечисті та гарбузів зі свічками має щось спільне з поминанням померлих, як це було у язичників та християнських місіонерів?
Ця думка проявилася в контексті наближення дня молитви за померлих, бо хелловінське «святкування» передує з нашим православним поминальним днем – Димитрівською батьківською суботою. І ось в храмах і монастирях в вечері в п’ятницю почнуть служити заупокійні парастаси, молитися до Господа Бога і всіх святих та ставити свічки за упокій душ спочилих предків.
А за кілька днів до цього в цей самий час вулиці, клуби, школи та квартири їхні нащадки почнуть прикрашати також свічками, але в гарбузах, та перевдягатися в костюми нечисті, забуваючи і про всіх святих, і про все святе, в тому числі і про пам’ять тих, хто відійшов до Вічності.
Бо це «свято» не святе і не наше. Звичайно, можна сказати, що це просто світська костюмована розвага.Але не все так просто.
Читайте також: Димитрівська батьківська субота
День усіх несвятих
Очевидно, що в наших українських реаліях Хеловін не тільки не має жодного відношення до стародавнього кельтського дня поминання померлих, але й до спроби католицьких місіонерів Британії зробити його церковним поминальним вечором напередодні Дня всіх святих.
Тому я пропоную не називати Хеловін «Днем всіх святих», хоч це і є майже дослівним перекладом. Дослівно — це «надвечір’я (вечір напердодні) всіх святих». А враховуючи, що тепер ми всі знаємо слово «івент», то це вже «вечірка всіх святих».
Але хто ті святі, в яких нам пропонують перевтілюватися? Вампіри, відьми, зомбі, мерці, вбивці… То, можливо, краще називати Хеловін в тому вигляді, в якому він є, Днем всіх НЕсвятих? Принаймні, тоді форма буде відповідати змістові.
Читайте також: Про Православний день Всіх святих
Карнавал жахів
Хеловін у тому вигляді, в якому він прийшов до нас, — це, скоріше, комерціалізований культ індустрії розваг, ніж поминальний день чи релігійне свято. Саме так до нього ставиться абсолютна більшість тих, хто беруть участь в хеловінських корпоративах, а також тих, хто прикрашає торгівельно-розважальні центри, офіси, університети та школи павутинням, гарбузами та іншими атрибутами несвятого свята.
Для багатьох це карнавал жахів, продовження індустрії фільмів, книг та коміксів жахів. Це карнавал дорослих страхів. Це гра, але всі погоджуються з тим, що у цієї гри є небезпечна межа, і не кожен дорослий, я вже не кажу про підлітків, може цю межу зрозуміти. Можливо, цю межу може допомогти втримати прив’язка вечірки до певного художнього твору — кінофільму, серіалу, коміксу, книжки, — яка структурує і задає рамки всієї дії.
Живі як мертві, а мертві — як живі
Саме це турбує мене, коли я дивлюся на персонажів Хеловіну. Живі люди перевтілюються у мерців. Але це не справжні мерці, вони ніколи не були живими. Це вигадані персонажі: вампірів і зомбі не існує. Але ці мертві вигадки оживають завдяки перевтіленню в них живих людей.
Психологи говорять, що подібні перевтілення допомагають людям долати страх перед смертю. Або забути про справжню смерть, сховатися від неї під маскою. Але християнство вчить дещо іншому.
Відьомська ніч, або Великий бал у сатани
Ще більше мене як вірянина турбує містична складова Хеловіну. До речі, «відьомською ніччю» Хеловін називають у південних слов’ян: словенців, сербів та хорватів. А особисто мені Геловін нагадує Великий бал у сатани з «Майстра і Маргарити» Булгакова. До речі, найбільше, що здивувало і надихнуло Воланда на Патріарших прудах на початку роману, так це те, що радянські атеїсти не вірять в Бога і історичність Христа. До речі, на балу Воланд завершує ту розмову, доводячи власну реальність.
А мене найбільше дивує і засмучує те, що вчорашні атеїсти — сучасні віряни —здебільшого не вірять в реальність диявола і демонів. Саме антихристиянський присмак і окультний набір костюмів непокоїть вірян, для яких демони — це не просто персонажі містичних трилерів. Жодна з традиційних для України релігій не вітає загравання зі злими духами, і саме до цього зводиться уся критика Геловіну. Але, на жаль, аргументи, а головне, — стиль антигеловінських виступів представників різних релігій та конфесій можуть переконати хіба що самих вірян, але аж ніяк не сучасну молодь.
Читайте також: Як правильно поминати померлих?
Протоїєрей Георгій Коваленко
За матеріалами сайту: Православіє в Україні