Димитріївська поминальна субота
Димитріївська поминальна субота – субота перед днем пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського, який відзначається 8 листопада за новим стилем. Якщо день пам’яті святого припадає теж на суботу, батьківською все одно вважається попередня.
Чому в Церкві моляться за померлих людей
Християни вірять в життя душі після смерті. Але посмертна доля людської душі може бути різною.
І якщо за житті людина жила неправедно, її душа після смерті буде страждати від наслідків гріхів, які вона скоїла. А покаятися і виправити себе людина після смерті вже не може, так як душа позбавлена тіла. Проте вона може змінитися завдяки зусиллям тих, хто залишився на землі і з ким зберігається зв’язок любові та пам’яті.
Справа в тому, що Церква – це не просто формальне об’єднання людей, віруючих у Бога. Християни становлять в Церкві єдиний організм, в якому стан одного органу визначає самопочуття всіх інших. Але допомогти хворому може тільки здоровий. У цьому полягає суть молитви за іншу людину, живу чи померлу – неважливо.
Припустимо, наш ближній був за життя гнівливим, любив злословити, пиячив, був жадібним. Значить, ми повинні навчитися утримуватися від гніву, утримувати свою мову від злих речей, дотримуватися постів, роздавати милостиню. Простіше кажучи, потрібно самому почати жити по-християнськи і тим самим отримати можливість ділитися цим життям з нашими покійними через любов до них і молитву.
Як правильно проводити батьківську суботу?
Нам – живим – у поминальну суботу, день пам’яті наших близьких і рідних, треба по можливості провести в молитві. Лейтмотив усіх молитов за упокій – прощення гріхів. Мертві вже не можуть каятися і просити прощення, зате ми можемо докласти всіх зусиль і молити Бога про милість до них. І завдяки цьому Господь може змінити долю померлої людини.
Молитва за померлих
Упокій, Господи, душі спочилих рабів Твоїх: батьків моїх, родичів, благодійників (імена) і всіх православних християн, і прости їм всі провини вільні й невільні, і даруй їм Царство Небесне.
Імена зручніше прочитувати за пом’янником – невеликою книжечкою, де записуються імена живих і покійних родичів. Існує благочестивий звичай вести сімейні пом’янники, прочитуючи які і в домашній молитві, і під час церковного богослужіння, православні люди поминають поіменно багато поколінь своїх покійних пращурів.
За матеріалами сайту: УПЦ
Яким способом ми можемо найкраще вшанувати спочилих, дорогих нам людей?
«Ми бачимо часто, прагнення родичів померлого по багатому провести похорон і влаштувати могилу. Великі кошти витрачаються іноді на розкішні пам’ятники. Багато грошей витрачають родичі і знайомі на вінки і квіти, причому останні доводиться виймати з труни, ще до її закриття, щоб вони не прискорювали розкладання тіла.
Інші через друк висловлюють свою повагу померлому і своє співчуття його родичам, хоча такий спосіб виявлення своїх почуттів, може показувати їх неглибокість, а часом і нещирість, так як, щиро скорботний не виставлятиме це напоказ.
Що б ми з усього цього не зробили, померлий не отримає від того ніякої користі. Мертвому тіла однаково де лежати, в бідній чи багатій труні, в розкішній чи скромній могилі.
Тіло піддається тлінню, душа живе, але не відчуває більше відчуттів, що сприймаються через тілесні органи. Інше життя настало для неї і інше потрібно їй надати.
Що ж потрібно їй? Що, ми повинні робити, якщо дійсно любимо покійного і бажаємо принести йому свої дари!
Перш за все, щирі молитви за нього, як молитви особисті і домашні, так і особливо молитви церковні, з’єднані з Безкровної Жертвою, тобто поминання на Літургії. Багато явлень померлих та інші історії, підтверджують величезну користь, яку отримують покійні від молитви за них і від приношення за них Безкровної Жертви.
Друге, що приносить велику втіху душам покійних – творима за них милостиня. Наситити голодного в ім’я покійного, дати милостиню – все одно, що зробити це, йому самому.
Преподобна Афанасія (пам’ять 12 квітня) заповіла перед смертю годувати в її пам’ять жебраків протягом сорока днів; однак, сестри монастиря через недбалість виконали це лише дев’ять днів.
Тоді свята явилася їм з двома ангелами і сказала:
З молитвою за покійних буде дана їжа тим, хто її потребує. Вони наситяться тілесно, а покійні духовно.»
З проповіді святителя Іоана (Максимовича),
архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського. 1941 рік.