Діяння святих апостолів
30 зач., XII, 12-17
12 А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося.
13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода,
14 та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!…
15 А вони їй сказали: Чи ти навісна? Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: То Ангол його!
16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.
17 Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в’язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.
Від Іоанна святе Євангеліє
32 зач., VIII, 42-51.
42 А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.
43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.
44 Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.
45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.
46 Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?
47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.
48 Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?
49 Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.
50 Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.
51 Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!
