До Римлян послання святого апостола Павла
94 зач., VII, 1-13.
1 Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе?
2 Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив’язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
3 Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові.
4 Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
5 Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти.
6 А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв’язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви.
7 Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай.
8 Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
9 А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив.
12 Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
13 Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь.
Від Матфія святе Євангеліє
34 зач., IX, 36 – X, 8
36 А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха.
37 Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало;
38 тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.
1 І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку.
2 А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його;
3 Филип і Варфоломій, Фома й митник Матфій; Яків, син Алфеїв, і Тадей;
4 Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його.
5 Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте,
6 але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого.
7 А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне.
8 Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте.
