В п’ятницю першого тижня Великого посту та 1 березня Православна Церква звершує пам’ять святого, ім’я якого міцно пов’язане з Великим постом. А точніше – з першим великопісним тижнем, який колись навіть мав назву Федорового.
Ідеться про Феодора Тирона, якого слід відрізняти від іншого Феодора – Стратилата. Стратилат означає «військовокомандувач», а Тирон – «новобранець».
Мужній воїн Феодор був прикликаний на військову службу до одного з римських гарнізонів азійського узбережжя Чорного моря. Відбувалося це на початку IV століття, під час одного з найпотужніших геноцидів християнської Церкви римськими правителями, розпочатий імператором Діоклетіаном та продовжений Галерієм. У ті часи язичницьке віросповідання для римських імператорів означало лояльність до їхнього правління, тому християни, які відмовлялися вшановувати пантеони різноманітних божеств, оголошувалися порушниками закону та ворогами держави.
А якщо врахувати, що серед ідолів часто були й статуї самих імператорів, божественний статус яких послідовники Христа не визнавали, тоді в можновладців виникло закономірне запитання: хіба можуть бути лояльними до імперії люди, для яких імператор – не бог, а принцип «хліба та видовищ» — не є принципом життя?
Отже, одного разу, виконуючи розпорядження начальства, командир Феодора проводив чергову перевірку з виявлення неблагонадійних у своєму військовому підрозділі. Як і від інших, він почав вимагати від Феодора, щоб той приніс язичницьку жертву. У відповідь на це Феодор, не зважаючи на свій статус новобранця, твердо сповідав свою віру в Христа. Таке зізнання в ті часи означало смертний вирок.
Командир призначив Феодору кілька днів на роздуми, які мученик витратив на молитву та підготовку до випробувань, після чого ще раз упевнено підтвердив своє віросповідання. Почались жорстокі катування: спочатку голодом у в’язниці, потім – фізичними тортурами. Але побачивши незламність духу Феодора, правитель зрештою прирік його до спалення живцем. Святий сам увійшов у вогонь та з молитвою і славослов’ям віддав свій дух Богові. Сталося це близько 306 року.
Через півстоліття після свого мучеництва, в 356-му, Феодор Тирон з’явився уві сні Константинопольському єпископу та попередив його про підступний план іншого ненависника християн – імператора Юліана Відступника, який наказав таємно окропити всю їжу на ринку ідоложертовною кров’ю.
Дізнавшись про це, християни цілий тиждень споживали варену пшеницю з медом – ось звідки й пішла православна традиція їсти кутю. Але детальніше про це — в суботу першого тижня Великого посту.
Протодиякон Миколай Лисенко
За матеріалами сайту: Православіє в Україні
Звідки бере початок традиція освячення колива в п’ятницю першої седмиці Великого посту?
У пам’ять про це чудесне спасіння християн від осквернення в першу п’ятницю Великого посту, звершуючи пам’ять великомученика, Церква встановила освячувати коливо.