Навернувший до Бога хоча б одну душу догоджає Йому набагато більше, ніж той, який роздав би все своє майно бідним.
Святитель Іоанн Златоуст. «Бесіда 3 на Буття».
«Скажи, хто твій товариш, і я скажу, хто ти» – говорить народна мудрість. Підтвердженням цьому є житіє преподобного Ніфонта, єпископа Кіпрського, память якого сьогодні вшановує Православна Церква.
Преподобний Ніфонт жив у ІV столітті. В отроцтві він був благочестивий, добрий, тихий, покірливий і любив відвідувати церкву. Коли ж він став юнаком, він втратив зв’язок зі своїм досвідченим наставником, зблизився з поганими товаришами, почав поступати, як йому заманеться та спаде на думку, і таким чином, добрий характер його зіпсувався. Але Бог явив йому Своє милосердя і в одну мить збудив в ньому відчуття розкаяння.
Одного разу прийшов до Ніфонта його друг, Никодим. Привітавшись, він подивився на обличчя свого приятеля і сильно жахнувся. Обидва друзі мовчали. «Що ти дивишся на мене, як на незнайомого?» – заговорив Ніфонт. «Повір мені, друг, – відповідав Никодим, – я ніколи не бачив тебе таким, як тепер; обличчя твоє чорне, страшне і жахливе». Почувши це, Ніфонт живо пригадав свою поведінку, закрив обличчя руками і почав плакати.
Розкаяння його було щиросерде. Він став старанно молитися і вести життя благочестиве, тримаючи в душі своїй страх Суду Божого. Нарешті за святість свого життя він згодом, по велінню Божому, був обраний в єпископи Кіпрської Церкви. Під час смерті обличчя його просвітилося і наповнилося особливої привабливості і радості.