Та надзвичайна твердість, з якою мученики йшли на муки за ім’я Христове і терпіли, мимоволі поселяла в серцях близьких, особливо очевидців, любов і повагу до них, не лише у християн, але й у язичників, і в самих гонителях.
Євсевій Кесарійський
Свята Євгенія, пам’ять якої вшановується нині, була донькою єгипетського правителя Філіпа, який хоча і був язичником, втім смиренно поводився з християнами. Описувані події відбувалися у другій половині ІІІ століття.
У вільний час Філіп любив займатися навчанням своєї доньки всьому тому, що сам знав, а знав він багато. Під керівництвом батька, свята Євгенія навчилася досконало володіти грецькою і латинською мовами – вона багато читала.
Преподобномучениця мала неабиякі здібності від природи, особливо хорошу пам’ять. Варто було їй тільки раз прочитати або почути яку-небудь нову істину – і вона вже ніколи не забувала її.
Одного разу Євгенія знайшла послання апостола Павла, прочитала їх уважно і зважилася навернутися до віри Христової. Трапилося їй бути за містом. Проїжджаючи повз монастир, вона почула спів християн: усі боги язичників – біси: Господь же небеса створив і одразу пригадала прочитане у апостола Павла. Того ж дня вона хрестилася і вступила до монастиря. Через деякий час Євгенія навернула до Христа усю свою сім’ю.
Переселившись зі своїми батьками до Риму, преподобномучениця Євгенія намагалася поширювати християнство серед знайомих їй жінок і дівчат, за що і була усічена мечем. Це сталося близько 262 року.