Господь наш Іісус Христос царює в душах святих.
Преподобний Макарій Великий
18 травня, Українська Православна Церква святкує день пам’яті святої великомучениці Ірини, хрещеної святим апостолом Тимофієм, яка проповіддю та чудесами обернула в Христову віру тисячі людей.
У ті часи, коли світло святої віри християнської, завдяки проповіді апостолів, засяяло серед людей, в місті Магедоні жив князь, на ім’я Лікиній. У нього була дуже гарна дочка. Лікиній побудував для неї окремий розкішний палац, де вона жила зі своєю вихователькою Карієй, оточена однолітками і слугами. Щодня до Пенелопи приходив наставник Апеліан, який навчав її наукам. Апеліан був християнином і під час навчання розповідав дівчині про Христа Спасителя і наставив її християнській вірі. Коли Пенелопа підросла, батьки почали думати про її заміжжя.
У цей період життя Господь напоумив її чудовим чином: до неї у вікно прилітали один за одним три птахи – голуб з віткою оливи, орел з вінком і ворон зі змією. Вчитель Пенелопи Апеліан пояснив їй значення цього знамення: голуб, що означав чесноти дівчини – смирення, лагідність і цнотливість, приніс олійну гілку – благодать Божу, одержувану в Хрещенні; орел – знамення висоти духу, що досягається через богомислення, – приніс вінок за перемогу над невидимим ворогом як нагороду від Господа; ворон же приніс змію на знак того, що диявол озброїться на неї і доставлятиме печалі, скорботу і гоніння. У кінці бесіди Апеліан сказав, що Господь бажає обручити її Собі і що Пенелопа зазнає багато страждань за свого Небесного Нареченого.
Після цього Пенелопа відмовилася від заміжжя, прийняла хрещення від руки апостола Тимофія, учня святого апостола Павла, і була наречена Іриною. Вона переконувала своїх батьків прийняти християнську віру. Мати раділа зверненню дочки до Христа; батько спочатку не перешкоджав дочці, але потім почав вимагати від неї поклоніння язичницьким божествам. Коли ж свята Ірина твердо і рішуче відмовилася, розгніваний Лікиній велів зв’язати свою дочку і кинути під копита лютих коней. Але коні не рушили з місця, лише один із них відірвався від прив’язі, кинувся на Лікинія, схопив зубами його за праву руку, вирвав її з плеча, а самого Лікинія збив і почав топтати. Тоді святу діву розв’язали, і по її молитві Лікиній у присутності очевидців встав неушкоджений, із здоровою рукою. Побачивши таке чудо, Лікиній із дружиною і безліччю народу, числом близько 3000 чоловік, увірував в Христа і відрікся від язичницьких богів.
Залишивши управління областю, Лікиній поселився в палаці своєї дочки, маючи намір присвятити себе служінню Господові Іісусу Христу. Свята ж Ірина почала проповідувати вчення Христове серед язичників і обертала їх на шлях спасіння. Довідавшись про це, Седекій, новий правитель області, призвав до себе святу і почав переконувати її припинити проповідь про Христа і принести жертву богам. Свята Ірина безтрепетно сповідала свою віру перед правителем, не устрашившись його погроз. За наказом Седекія її кинули у рів, наповнений зміями і гадами. Десять днів пробула в рову свята і залишилася неушкодженою, бо Ангел Господній зберіг її. Седекій приписав це чудо чарівництву і віддав святу на страшні тортури: наказав перепиляти її залізною пилою. Але пили ламалися одна за одною, не заподіюючи шкоди тілу святої діви. Нарешті четверта пила обагрила тіло мучениці кров’ю. Седекій із сміхом сказав: «Де ж Бог твій? Якщо у Нього є сила, нехай Він тобі допоможе». Раптово піднялася буря, блиснула блискавка, загриміло і почалася злива. Побачивши таке знамення з неба, багато хто увірував у Христа Спасителя. Седекій не зважав на прояв сили Божої і віддав святу на нові тортури, але Господь знову зберіг її. Нарешті народ обурився, дивлячись на страждання безневинної діви, повстав проти Седекія і вигнав його.
Правителі, що приходили після Седекія, також піддавали святу Ірину різним жорстоким мукам, під час яких силою Божою вона продовжувала залишатися неушкодженою, а народ під впливом її проповіді та чудес ще більше звертався до Христа, залишаючи поклоніння ідолам. Усього святою Іриною було обернуто понад 10000 язичників. Зі свого рідного міста Мігдонії свята перейшла в місто Калліполь і там продовжувала проповідувати про Христа. Потім у інші міста – Костянтину, Месемврію. Вона творила чудеса, зціляючи хворих, і терпіла муки за Христа. У місті Ефесі Господь відкрив їй, що наблизився час її кончини. Тоді свята Ірина у супроводі свого вчителя старця Апеліана та інших християн пішла за місто до гірської печери і, осінивши себе хресним знаменням, увійшла до неї, сказавши своїм супутникам закрити вхід у печеру великим каменем. Коли на четвертий день після цього християни відвідали печеру, то тіла святої в ній не знайшли. Так померла свята великомучениця Ірина.