У переддень Святої Живоначальної Трійці, згідно з правоcлавним богослужбовим уставом, ми маємо батьківську поминальну суботу. Наша молитва за упокій перш за все ґрунтується на усвідомленні безсмертя людської душі і надії на Господнє милосердя.
Оскільки Господь неодноразово через слова Священного Писання зауважує, що Він є Бог не мертвих, а Бог живих. Перед Богом усі живі. Єдине, що апостол Павло зауважує, що людині належить один раз померти, а потім Суд, для того щоб дати відповідь, що зробив у своєму тілі живучи – чи доброго, чи злого. Водночас ми чітко прочитуємо в Священному Писанні слова про те, що Господь прийде судити живих і мертвих. І якраз в надії на той кінцевий Суд, який подекуди в Священному Писанні називається Страшним Судом, ми і надіємося на Господнє милосердя, і тому звершуємо наші молитви за упокій.
У Троїцьку батьківську суботу ми згадуємо не тільки наших рідних, а й усіх людей, які жили на землі
Навіть якщо поглянути на богослужбове прохання, яке виголошується в храмі: “Милості Божої, Царства Небесного і оставлення гріхів у Христа Безсмертного Царя і Бога нашого просимо”. Водночас, коли ми заглянемо в слова святоотецької літератури, ми побачимо, що святитель Кирил Ієрусалимський в середині IV століття заважує, що велике благо для душі померлої людини – це молитва людей, яка пов’язана з Євхаристією. Ось тому, згідно з богослужбовим уставом, не тільки за кожним богослужінням поминаються і живі прихожани, і померлі прихожани, але є ще особливі богослужбові дні, присвячені спільній молитві за упокій. Серед них перше місце фактично займає Троїцька батьківська поминальна субота.
Якщо ми подивимося у богослужбові книги цього дня, вони також особливі. Дуже особливий канон богослужбового дня, оскільки він якраз і фактично перелічує всіх тих людей, за кого звершується молитва. Дуже добре, коли є рідні і близькі, які пом’януть своїх дідів, прадідів, батьків, братів, сестер, які вже упокоїлися. Але ж є тисячі мільйонів людей, які помирають не встигнувши пожити, які помирають внаслідок певних складних життєвих обставин і різних катастрофічних подій.
Перед святом Трійці ми згадуємо тих, кому ми завдячуємо своєю вірою
Зрештою, ще одна цікава особливість Троїцької батьківської поминальної суботи – це саме місце її розташування у Богослужбовому календарі. Ми маємо свято Трійці, яке називаємо днем народження Православної Церкви. Так от, навіть суто по звичаю людських традицій ми знаємо, що коли у людини день народження, вона обов’язково згадує своїх батьків. Так от, в переддень Святої Живоначальної Трійці, день народження нашої Церкви, ми обов’язково маємо згадати тих, кому ми завдячуємо нашою вірою. Неділя перед Трійцею присвячена спомину Першого Вселенського собору, а разом з цим і спомину всіх святих отців, яким ми завдячуємо нашою вірою. А безпосередньо перед святом Живоначальної Трійці ми маємо день спомину наших батьків, тобто безпосередньо тих людей, яким ми завдячуємо досвідом нашої віри. Адже кожен з нас мав такий маленький епізод життя, коли ще будучи малою дитиною, лежачи у якомусь теплому ліжечку ми бачили, що дідусь і бабуся, чи тато й мама стояли в куточку біля ікони і читали молитву. Саме тим людям, які вже покинули це життя ми завдячуємо нашою вірою, ми завдячуємо тим, що вони, проживши складне ХХ століття, складне ХІХ століття, зрештою не було легких пір в житті людини, проживши своє складне життя, згідно з словами апостола Павла, віру зберегли і своє життя гідно прожили. І тому якраз в переддень свята Святої Трійці ми приходимо для того щоб пом’янути усіх рідних, близьких, знайомих. І особлива наша молитва за тих, хто не встиг дожити – чиє життя перервалося внаслідок певних обставин. Якщо говорити про сьогодення – особлива молитва за солдатів, за тих людей, які невинно загинули на полі бою, особлива молитва за тих, хто загинув в автокатастрофах, можливо в певних складних обставинах, пожежі чи на роботі.
Наша молитва за упокій базується на любові
Наша молитва огортає усіх тих, хто не встиг прожити своє життя і сказати: “Господи, дякую” і “Господи, прости”. На цьому і базується наша молитва за упокій – тільки на одному – на любові. І єдине прохання до всіх православних християн – якби ми не тішилися середньостатистичними даними, скільки людина може прожити, кожен наш день дуже цінний. Тому що вчорашні день вже пройшов, завтрашній ще не настав, а тому доки можемо сказати нині, як каже нам апостол Павло, ми повинні звершувати добрі діла і цінувати час, який Господь вділив нам для нашого життя. Тому що рано чи пізно ми також постанемо перед Богом і будемо втішені тим, що своїм прикладом навчили наших дітей, у кого є – внуків, хто дочекався правнуків, для того щоб і вони, пам’ятаючи наш приклад життя, помолилися за нас і попросили милості Божої, Царства Небесного і позбавлення наших гріхів перед Богом. Щоб усі ми із покоління в покоління у Бозі єдналися в велику родину дітей Христових.
Протоієрей Сергій Ющик
За матеріалами сайту: Української Православної Церкви