Апостольські зустрічі

Щоб стати християнином, потрібно хоча б раз у житті зустріти Христа. Його можна побачити в православному храмі, розгледіти в обличчях людей, які потребують допомоги. Він говорить словами Євангелія і чекає відповіді в наших молитвах. Кожен з апостолів одного разу зустрів Христа. І ця зустріч перевернула їхнє життя, сповнивши його вищим смислом. Вони розійшлися по всьому всесвіту з радісною звісткою про Спасителя. Та понад усе таїнству Зустрічі з Христом послужили двоє великих первоверховних апостолів – Петро і Павел. Вони були дуже різними, різними були і їхні зустрічі. 

Зустріч перша. Єрусалим

 Віфсаїда – маленьке містечко на березі Галілейського озера, батьківщина рибалки Симона, в майбутньому – святого апостола Петра. Тут скромного трудівника разом із братом, апостолом Андрієм, Спаситель покликав на служіння.
 Первоверховний апостол Петро був одружений, мав двох дітей і старого батька. Та це не стало на заваді його полум’яній вірі й гарячій відданості Христу. Він першим з учнів сповідав Христа Сином Божим (Ін. 6, 60-69). І почув у відповідь: «…ти Петро, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою…» (Мф. 16, 18).
 Після сходження Святого Духа на апостолів сила слова апостола Петра була такою могутньою, що коротка його проповідь навертала до Христа тисячі людей (Діян. 2, 41; 4, 4). Він став проводирем віруючих в Єрусалимі.
 Саме там і зустрів його апостол Павел.
 Через три роки після свого навернення до Христа апостол Павел захотів побачити першого серед учнів Господа. Він пробув у нього 15 днів (Гал. 1, 18).
 Про що розмовляли великі апостоли? Як молилися просвітителі всього світу? Певно, двох тижнів було замало апостолові Петру, щоб розповісти братові Павлу про всі славні справи їхнього Вчителя. Про фаворську славу і ходіння по водах, Нагірну проповідь і прощальну бесіду з учнями. Безперечно, вони розуміли один одного з півслова, адже обидва зустрічалися з Воскреслим Христом.
 Вони розлучилися, щоб нести радість спілкування з Богом іншим. Простий і щирий Петро і натхненний учений Павел.

 Зустріч друга. Антіохія

 Савл (майбутній апостол Павел) народився в Тарсі (зараз турецьке місто Тарсус – Авт.), головному місті приморської області Кілікії в Малій Азії. Батьки Савла, люди благородні й заможні, подбали про те, щоб дати синові хорошу освіту. Своє навчання він закінчив у школі знаменитого єрусалимського рабина Гамаліїла.
 Засвоївши батьківський закон і передання, Савл став ревним фарисеєм. Щиро помиляючись, він був серед гонителів Церкви Христової. І лише чудесна зустріч із Христом дорогою до Дамаска зупинила Савла, який ще дихав погрозами та вбивством (див. Діян. 9, 1). З гонителя він перетворився на великого проповідника Христової істини.
Подив іудеїв такій переміні Савла з часом поступився місцем злобі. Ненависть колишніх соратників переслідуватиме його до кінця життя.
Форпостом місіонерських подорожей апостола Павла стала Антіохія. Тут з’явилася перша громада християн, тут удруге зустрілися два великі апостоли.
Непросто викривати знаменитого апостола, але при зустрічі Павел вказує Петрові на його хиби: не треба робити нерозумних поступок заблудлим християнам з іудеїв і цуратися християн – колишніх язичників. Воістину велика ревність про справу Христову одного апостола і смирення іншого.
Незабаром в Єрусалимі відбувся Апостольський собор, який звільнив християн від дотримання обрядового закону Мойсея. Значну роль тут зіграла промова апостола Петра на захист антіохійської місії. Перемогли істина й дружба первоверховних апостолів.

Зустріч третя. Рим

 Наближався кінець земного життя великих апостолів. Їхні шляхи востаннє перетнулися в Римі. У 67 р. від Різдва Христового під час гонінь імператором Нероном християн обидва апостоли прийняли мученицьку кончину в столиці імперії.
 Святий апостол Петро попросив, щоб його розіп’яли вниз головою. Він не посмів уподібнитися у своїй смерті розіп’ятому Господу і бажав схилити перед Ним свою голову. Святому апостолу Павлу, як римському громадянинові, відрубали голову мечем.
 Для тих, хто жив Христом, смерть стала довгожданою зустріччю з Господом. Апостол Павел писав: «…маю бажання визволитися і бути з Христом…» (Флп. 1, 23). Так само й апостол Петро: «…оскільки ви берете участь у стражданнях Христових, радуйтеся, щоб і в з’явлення слави Його ви зраділи і звеселилися»  (1 Пет. 4, 13).

Зустріч остання

 Первоверховні апостоли зустрілися вже у горньому світі. Віддавши своє життя проповіді Євангелія, вони й сьогодні є покровителями християнської місії, помічниками сучасних місіонерів і проповідників. Святі Петро і Павел – приклад для православних пастирів, ієрархів, для кожного християнина.
 Що ж зробило простого рибалку і вченого-фарисея найвизнач­нішими апостолами всесвіту? Цілковита відданість Христу. Зустрівши одного разу Месію, вони назавжди стали Його учнями.
 Подорожуючи сторінками Євангелія, неможливо не надихнутися юнацьким завзяттям і палкістю вже зовсім не юного Петра. Любов до Христа для нього важливіша понад усе, а зрада – непростимий гріх. За словами його учня, святого Климента, апостол Петро щоранку, коли співав півень, згадував своє зречення Христа й гірко плакав.
 Апостол Павел, можливо, не бачив Спасителя за Його земного життя, але був покликаний до апостольства Воскреслим Іісусом Христом. Він більше за інших потрудився у проповіді Євангелія, проте зав­жди вважав себе найменшим з апостолів і недостойним зватися апостолом, «тому що гонив Церкву Божу» (1 Кор. 15, 9).
Як навчитися їхньої віри та відданості? Хіба що зустрітися з ними…

Наші зустрічі з апостолами

 Щороку Церква дає нам можливість зустрітися з первоверховними апостолами в день їхньої пам’яті – 12 липня за новим стилем. Адже наше богослужіння – це не просто спогади. Беручи участь у літургійному житті Церкви, ми доторкаємося духовної реальності, що існує поза часом і простором.
 Піснеспіви свята розкажуть нам про «Петрову твердість» і «Павловий розум», якими утвердилася Церква. Вони – «руки Євангелія благодаті», «ноги істинного проповідування» і «ріки премудрості».
 Долучившись до торжества вселенських апостолів, ми зможемо насолодитися їхньою радістю. Вони зустрінуть нас, як рідних. Але свято неможливе без подарунків. І нікого з тих, хто прийшов до них, вони не відпустять з порожніми руками.
 Що ж сказати апостолам при зустрічі? Чого просити в них? Можливо, щоб християни XXI століття здобули дух первоверховних апостолів і таку ж міцну віру? Та краще, ніж у головній молитві свята – тропарі – не скажеш:
 «Апостолов первопрестольницы, и вселенныя учителие! Владыку всех молите, мир вселенней даровати и душам нашим велию милость!»

Олег Карпенко

За матеріалами сайту: Православіє в Україні

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.