“Поминайте наставників ваших, які відкрили вам тайни віри”
Апостол Павло
„Хвалить похвальними голосами Римська земля Петра і Павла, від яких увірували в Ісуса Христа, Сина Божого; Азія і Ефес і Патм – Івана Богослова; Індія – Фому; Єгипет – Марка. Всі землі, і міста, і люди шанують і прославляють свого вчителя, що навчив їх православної віри.
Похвалимо ж і ми, по силі нашій, учителя нашого і наставника, що сотворив великі і дивні діла, великого кагана землі нашої – Володимира, внука старого Ігоря, сина ж славного Святослава, що в часи, коли владарювали, мужністю і хоробрістю прославилися в багатьох країнах, а перемоги їхні і силу згадують донині і славлять. Не в убогій-бо й невідомій землі владарювали, а в Руській, яку знають і до якої прислухаються по всіх чотирьох кінцях землі”.
(проповідник і перший Київський Митрополит-русич Іларіон
„Слові про Закон і Благодать”).
Євангеліє Христове було проповідане в наших землях святим апостолом Андрієм ще в першому столітті нової ери, але державною релігією християнство стало лише в Х столітті, за святого князя Володимира. Внук святої рівноапостольної княгині Ольги, був вихований своїм батьком Святославом в язичницькій вірі. Будучи ревним противником Христа, ідолопоклонником, довгий час Володимир був духовним сліпцем, який не бачив істини Христової. Тому Господь послав йому сліпоту тілесну. Темрява розкрила йому духовні очі, щоб він побачив Світло Христове.
Саме Благодать Божа переродила Володимира. Київську Русь, що кланялася могильним богам, він зробив християнською. В одному із своїх послань апостол Павло написав такі слова Христа Спасителя: “Сила Моя в немочі виявляється”.
Невипадково Православна Церква часто порівнює князя Володимира з апостолом Павлом. До прийняття християнства і Павло, і Володимир були грішниками. Савл був серед убивць християн, а Володимир – великим сластолюбцем. Благодать Божа переродила їх: вона чорне зробила білим як сніг, а грішне – святим.
Святий князь Володимир не тільки спас свою душу, але і народ свій привів до Христа. Апостол Павло бачив Христа, коли Він явився йому на дорозі до Дамаска, а князь Володимир не бачив нашого Спасителя, тому Господь залучив його до блаженних. Адже Він сказав:
Там, де йде боротьба між добром і злом; там, де вирують пристрасті, де християнство стикається з язичництвом; там, де боротьба стає трагічною і страшною, – Господь завжди посилає людину мужню, яка приводить свій народ до Бога. Такою мужньою людиною був святий великий князь Володимир. Його подвиг свята Церква порівнює з трудами апостолів, з цієї причини називає його рівноапостольним.
Апостол Павло в одному із своїх послань говорить: “Поминайте наставників ваших, які відкрили вам тайни віри”. І ось сьогодні ми згадуємо святого великого князя Володимира – духовного провідника і наставника, хрестителя народу Руси-України, видатного державотворця, який розширив і зміцнив Київську Державу, ввів її до сім’ї європейських народів, збагатив її матеріально і духовно.