Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої.
Псалтир
Син Данила Острозького, нащадок Рюрика і Володимира Великого, луцький воєвода, староста, видатний шляхтич і засновник легендарного магнатського роду – все це можна сказати про Феодора. Людина, яка до дна випила чашу багатства і слави, всі свої сили направила на захист і зміцнення Православної віри на Русі-Україні.
Вперше ім’я князя згадується в 1386 році, коли в якості його володінь були затверджені Острозький, а потім Заславський і Корецький округи.
Він умів зберігати і примножувати, тим самим закладаючи основу процвітання свого роду.
В цей час Велике князівство Литовське було у затятій боротьбі з Польщею. Для Православ’я було корисним не мати залежності від Польщі, і тому Феодор взяв участь у війні великого князя литовського Свидригайла проти короля польського Владислава Ягайла, захищаючи Волинь від поляків.
У 1432 році князь Острозький і його союзники на річці Мурафа оточили поляків, після чого лише невелика їх частина врятувалася, втікши на Галичину. Своєю перемогою Феодор змусив Ягайла огородити законом свободу Православ’я на Волині.
Князь Свидригайло, який побоювався посилення свого союзника, у 1435 році заточив Феодора в темницю, але народ, який любив святого, підняв заколот, і він був звільнений. Феодор примирився з кривдником і явився йому на допомогу в боротьбі з литовсько-польською партією.
У 1438 році святий князь брав участь у битві з татарами; в 1440 році, після вступу на польський престол Казимира, молодшого сина Ягайла, святий отримав на правах намісництва міста Володимир, Дубно, Острог та став володарем найбільших маєтків в кращих областях Поділля і Волині.
Але незабаром все це разом з князівською владою і славою Феодор залишив синові, поступивши після 1441 року в Києво-Печерську обитель, де, прийняв чернецтво з ім’ям Феодосій та трудився задля спасіння своєї душі до самого свого преставлення у Бозі.
Рік кончини преподобного Феодора невідомий, але не підлягає сумніву, що він помер у другій половині XV століття в глибокій старості. Похований в Дальніх печерах. Прославлення, очевидно, було звершено в кінці XVI століття.
За матеріалами сайту: Української Православної Церкви