Святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії

Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне
Євангеліє від Матфея

Сьогодні Православна Церква вшановує мученицький подвиг Софії – благочестивої й глибоко віруючої християнки, та її трьох дочок Віри, Надії й Любові. Цих мучениць дуже шанують в нашій православній землі.

В усі часи батьки-християни намагались виховувати в дітях найважливіші християнські чесноти. Одна благочестива вдова на ім’я Софія, яка жила в Римі в першій половині ІІ століття, навіть вирішила назвати на честь цих чеснот своїх доньок – отже, старшу звали Віра, середню – Надія, а наймолодшу – Любов.

Настав 137 рік – передостанній в житті римського імператора Публія Елія Траяна Адріана, що увійшов в історію як переможець останнього юдейського повстання Бар-Кохби. Саме за його наказом Єрусалим було зрівняно з землею, зорано та засіяно сіллю.

Адріан, впорядковуючи імперію, намагався знищувати все, що, на його думку, могло їй нашкодити. З появою християнства стара язичницька релігія Давнього Риму опинилася під загрозою занепаду – адже дедалі більше людей приймали в серце Христа. На відміну від римських богів Христос учив, що любов до Бога та самопожертва заради ближнього – найважливіші чесноти.

Та найбільш неприйнятним для імператорів було те, що християни називали своїм Небесним Царем – Господа Бога, і з цим римські володарі, які оголошували богами себе, не могли змиритись. Тому періодично спалахували жорстокі переслідування християн, проливалася безвинна кров святих, яка ставала підґрунтям нової Церкви.

Під час одного з таких переслідувань і потрапили на суд до правителя троє дівчат, молодшій з яких, Любові, було всього 7 років, середній, Надії – 10, а старшій, Вірі – 12. Їх жорстоко катували на очах матері, сподіваючись, що вона буде вмовляти дітей принести язичеську жертву. Вона ж з останніх духовних сил підтримувала доньок та просила їх зберегти вірність Христу.

Святу Софію не піддали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші муки від розлуки із замученими дітьми. Вона вивезла за місто й поховала тіла своїх дочок. Але Господь утішив святу. Поховавши дітей, Свята Софія три дні провела біля їхньої могили у безперестанній молитві. Третього дня вона заснула сном смерті і з’єдналася з дочками в Царстві Того, любов’ю до Якого були сповнені їхні серця.

Подвиг святих юних християнок можна зрівняти із хресним подвигом Христа, а мучення їхньої матері, що бачила страшну страту своїх дітей, нагадує страждання пресвятої Богородиці біля Хреста Сина Свого. Зараз мощі святих мучениць перебувають у Франції.

Святі Віро, Надіє, Любове та Софіє, моліть Бога за нас!

***

Вірою у Христа, Надією на Вічне життя і Любов’ю до Бога та ближнього стверджується людська душа. А народжуються ці чесноти через вищу мудрість – в перекладі – Софію. Щоб зберегти їх, треба бути готовим до жертви: іноді — до зречення власного егоїзму, іноді – до пролиття власної крові. І наскільки б це не було важко, пам’ятаймо: саме віра, надія і любов, закарбовані подвигом та скеровані Мудрістю, здатні відкрити нам ворота Царства Небесного!

Щиро вітаємо із Днем Ангела жінок, які носять імена Віра, Надія, Любов та Софія, адже саме в останній день вересня Православна Церква звершує пам’ять цих святих, які в житті пройшли через важкий подвиг мучеництва за Христа та повністю втілили зміст власних імен.

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.