Виходячи з миру і залишаючи його назавжди, я всього себе віддав Господу…
Преподобний Іона Київський
У першу неділю після Воздвиження, Українська Православна Церква згадує обрітення й перенесення мощей преподобного Іони Київського. Він, учень преподобного Серафима Саровського і постриженик Білобережної пустині в Брянську, був видатним подвижником XIX – початку XX століть.
Сподобавшись особливого видіння Спасителя й Божої Матері, він, за Їх благословенням, заснував у Києві Свято-Троїцький монастир, який вже за життя старця почали називати ще й Іонинським. Молитовник за всю православну Русь святий Іона отримав дар прозорливості, був духівником численних мирян.
У Києві – колисці чернецтва Русі – він відроджував ті чернецькі традиції, які з певних історичних обставин були порушені у багатьох київських монастирях.
Прожив преподобний Іона понад 100 років і спочив 1902 року. Поховали подвижника в усипальниці під Свято-Троїцьким храмом. Коли у радянські роки обитель стояла закритою і храм монастиря збиралися тоді перебудувати під павільйон Ботанічного саду, мощі святого Іони у 1966 році перенесли на міське Звіринецьке кладовище, що розташоване неподалік.
На початку 1990-х років у зв`язку з відродженням обителі мощі було повернуто до попередньої усипальниці в Свято-Троїцькому храмі. Цей день був особливо радісним для монастиря.
4 жовтня 1993 року за благословенням митрополита Київського й всієї України Володимира святі й нетлінні мощі преподобного Іони були перенесені зі Зверинецького цвинтаря в соборний храм. З поверненням головної святині обителі повернулася в серця її насельників упевненість, що відродиться монастир старця Іони Київського й здійсниться обітниця Цариці Небесної, Яка обіцяла преподобному, що «Иноки многи имут быти зде, и излиет Господь Бог благодать на место сие и на живущих на месте сем».
І знову почали відбуватися чудеса по молитві преподобного. Одне з них трапилося відразу після знайдення його мощей. На могилі, звідки було перенесене тіло старця, залишилося багато друзок від його труни.
Уночі в сонному видінні з’явився преподобний одній благочестивій жінці, яка напередодні сильно обпекла кислотою руки. Він велів зібрати їх, щоб не залишилися для зневаги. Незважаючи на важку травму, жінка відразу вирішила виконати цей наказ. Терплячи сильний біль, вона акуратно прибрала місце, де спочивав преподобний Іона, а друзки від труни принесла в монастир. Наступного дня, рано вранці, здивована жінка прийшла до настоятеля показати повністю зцілені кисті рук зі здоровими рожевим кольором шкіри.
Дивлячись на широке шанування старця Іони Київського й велику кількість чудес, що відбуваються по його молитвах, 22 листопада 1995 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви він був причислений до лику святих.