Коли душа прагне Бога, вона в молитві безперестанно споглядає Його й про Нього помишляє день і ніч.
Преподобний Єфрем Сирін
Святі Марк, Іона й дружина його Васса вшановуються як родоначальники Псково-Печерського монастиря.
Точно невідомо, коли поселилися перші монахи-відлюдники біля річки Каменець у печерах гори, яку місцеві жителі називали «святою горою». Із перших старців обителі на ім’я відомий лише Марк. Він був внесений в монастирський синодик як перший подвижник печерної обителі.
Але преподобний Корнілій, будучи настоятелем монастиря, засумнівався у точності цього запису (оскільки про подвиги Марка не було письмових свідчень) і викреслив його із синодика. Раптом Корнілій захворів і, здогадавшись про причину хвороби, велів нести його до гробу старця. Зі сльозами на очах благав він простити йому його провину. І сталося чудо – настоятель отримав зцілення. Після цього святе ім’я в синодику було поновлено.
На це місце, населене першими подвижниками, прийшов священик Іоанн зі своєю сім’єю. Він вирішив оселитися в «Богом зданій печері» і заснувати монастир, який став би оплотом Православія.
Невдовзі захворіла дружина Іоанна й, прийнявши постриг з ім’ям Васса, упокоїлася. Праведність її була засвідчена відразу після кончини. Труна із тілом святої після поховання була піднята із землі. Вражений цим чудом Іоанн прийняв чернецтво з ім’ям Іона і став подвизатися ще ревніше.
Подвижник власноручно викопав печерну церкву й дві келії. А 15 серпня 1473 року печерний храм був освячений на честь Успіння Пресвятої Богородиці. День освячення храму вважається офіційною датою заснування Псково-Печерського монастиря. Преподобний Іона подвизався в обителі до 1480 року. Після смерті святого на його тілі знайшли панцир, який повісили над гробом як засвідчення тайних подвигів подвижника.
Мощі преподобного Іони покояться в печерах обителі поряд із мощами преподобного старця Марка й преподобної Васси. Як разом працювали на спільну й богоугодну справу, так разом і спочивають після трудів і подвигів на землі.