«Коханий мій належить мені, а я йому…» (Пісня 2.16)
Продовжіть фразу: Я буду любити тебе, якщо… А тепер ще одну: Я буду любити тебе, тому що… Та останню: Я буду любити тебе, незважаючи на…
Нажаль, сьогодні в нашому суспільстві ми зустрічаємося з тим, що називається любов’ю на умовах: «Я буду любити тебе, якщо ти будеш любити мене, якщо доставиш мені комфорт, якщо будеш мене цінувати, якщо маєш успіх і вплив, якщо відповідаєш моїм бажанням та забаганкам, якщо, як раніше, будеш нести свою половину ноші і т.д.». Рушійною силою таких стосунків є наше «я». Воно жадібно переслідує свої чисто егоїстичні цілі і гостро потребує самопохвали та самореклами. Подружжя, яке створило сім’ю лише на якихось умовах насправді люблять не свою «половину», а самих себе.
Попавши в цей підступний капкан егоїзму, люди надто пізно розуміють, що їх не любили, а просто використовували. Трагізм ситуації полягає і в тому, що багато батьків люблять своїх дітей теж за якоїсь умови. Такі помилки в вихованні призводять до життєвих катастроф. Не здавши вступні іспити в медичний інститут, молода людина покінчує з собою. Його депресію викликав рідний батько, який любив його саме такою «умовною любов’ю». Син знав, що батько бажав бачити його лікарем і був абсолютно впевнений, що він не простить йому проваленого екзамену. Ось син і звів рахунки з життям, тільки б не бачити, як гасне батьківська симпатія.
Подібні ситуації переконують нас, що нам потрібно щось більше, ніж «умовна любов».
«Власник шинку хоча і водить дружбу з п’яницею, але дочку свою за нього заміж не видасть. Припиніть гріховні зв’язки. Якщо ті, з ким ви грішите, вас дійсно люблять, то вони це оцінять належним чином. Якщо вони залишать вас, то це означає, що вони вас не люблять, і ви не будете дарма витрачати час»
радив подвижник Паїсій Афонський.
Любов по принципу «тому що…» вище за любов по принципу «якщо…». Радує вже те, що іншу людину хоч якось цінують. «Я буду любити тебе, тому що ти привабливий, тому що ти успішний, тому що популярний, тому що вселяєш в мене впевненість, тому що у тебе шикарна машина, тому що ти пишеш романтичні вірші, тому що нагадуєш мені мого батька і т.д. і т.п.».
Однак «заслужена любов» розвиває в людині дух суперництва. Дійсно, якщо мене люблять за моє гарне волосся, то як я буду ставитись до молодого брюнета з хвилястою шевелюрою? Молодого хлопця люблять за те, що у нього класна машина. А як бути, коли його приятель купив кращу, останньої моделі?
Жінку люблять за те, що вона гарна. Як же вона буде ставитись до секретарки свого чоловіка, яка бездоганно виглядає, і до того ж на двадцять років молодша?
Чоловіка люблять за те, що він діяльна людина. Як складуться стосунки з начальником його жінки, який такий же активний та ще й багатший?
Дівчинку люблять за те, що вона найменша в сім’ї. Як вона поставиться до свого меншого братика? Сталось нещастя: симпатична молода дівчина одержала опіки обличчя. У лікарні вона не хотіла знімати пов’язку, боялась, що хтось її побачить. Вона інтуїтивно відчувала, що її любили із-за краси. Але тепер…Тепер краса зникла і наречений зник також.
Любов по принципу «тому що…» вселяє тривогу, невпевненість і страх. Раптом наші кохані побачать іншу картину? Страх охолодження почуттів в майбутньому часто заважає насолоджуватися подружнім життям в теперішньому. Біблія нагадує нам, що істина любов несумісна зі страхом. «В любові немає страху, але досконала любов гонить страх, бо в страсі є муки; той, хто боїться, недосконалий в любові».
Любов «незважаючи на…» робить нас зрячими. Гарна зовнішність і привабливий темперамент вже не головне. Така любов діє на духовний стержень, робить людину не замінимою і не зрівнює її ні з ким.
Євангеліє каже, що Бог послав свого Сина без всіляких умов, винятків та уточнень. Він не сказав: «Я буду любити тебе, якщо ти хороший християнин, тому що ти морально здоровий, якщо кожного тижня ходиш в храм, тому що читаєш Біблію і молишся вранці і ввечері». Він ставиться до нас, незважаючи на те, що ми собою представляємо і що ми робимо. Нам залишається найважче: зробити нашу любов такою ж. Богоподібними насправді є материнська і подружня любов. В очах Божих вони безцінні і тому спасительні для душі людини.
«Мій рот завжди буде таким?» Її погляд пронизує. «Так. Боюсь, що так». Щоб вирізати пухлину, лікарю прийшлось зачіпити нерв. Вона замовчала. По її знівеченій щоці повільно котиться сльоза. Її молодий чоловік якийсь час дивиться на неї з ніжністю і каже: «Знаєш, я такий радий, що ти здорова. Це зараз найголовніше. І ще: я тебе дуже люблю». В його очах світиться щире почуття. Він любить її – в цьому немає ніякого сумніву. Лікар опускає очі. Якщо знаходишся в присутності Бога, не можна бути дуже допитливим.
Отже, ми розглянули три види любові. Яка ж з них – «умовна», «заслужена» чи «безкорислива» – найбільше скріплює стосунки подружжя? Який з мотивів – «Я хочу тебе», «Я хочу бути з тобою» чи «Я віддаю тобі себе» – надійно цементує фундамент сім’ї? Опитування показало, що мир та лад в сїм’ї залежать від шести постійних факторів:
1. Значимість. Сім’я – це найбільш важлива цінність. Всі її члени розраховують на взаємну підтримку, і кожний має суттєву значимість один для одного.
2. Час. Сумісні заходи, які сім’я проводить разом не завжди потребують багато грошей. Але члени сім’ї радіють будь-якій нагоді побути разом.
3. Спілкування. В сім’ях спілкуються однин з одним . Члени сім’ї вміють слухати і співпереживати. Хоча конфліктів не минути.
4. Вдячність. Члени сім’ї намагаються проявити ті якості, завдяки яким приносять користь один одному.
5. Духовність. Міцні сім’ї опираються в буденному житті на віру і мислять себе як єдине духовно зв’язане ціле. Вони відвідують церкву.
6. Вирішення проблем. Сім’ї вирішують проблемні питання, звертаючись до своїх пастирів.
Найкращим чином ці шість факторів втілюються в життя, коли подружжя керується принципом «незважаючи на…». Він не зв’заний з умовами і поправками теперішнього. Він не вселяє тривоги та страху за майбутнє. Так, великої праці та серця потребує ця любов, але труди її окупаються сторицею. За словами видатного християнського філософа К.С. Льюїса, коли людина «дійсно навчиться любити ближнього, як самого себе, їй буде дано любити й себе, як ближнього».
Воістину, “якою міркою ви міряєте, такою ж відміряється вам”! (Луки. 6.38)
Підготувала Світлана Остапчук
За матеріалами сайту: Православний погляд