«Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а учні, бачачи те, боронили їм. Але Іісус, покликавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
Він же сказав: неможливе людям, можливе Богові…»
(Лк.18, 15–17).
Православна Церква сьогодні вшановує дивовижного святого, який усе своє життя присвятив дітям. Преподобний Стиліан Пафлагонський.
9 грудня – особливе свято в маленьких дітей та їхніх вихователів, наших шановних педагогів численних дитячих садків. Ну, і, звичайно, в дідусів та бабусь, які присвятили час і сили на виховання онуків. А все це тому, що саме 9 грудня ми вшановуємо преподобного Стиліана Пафлагонського, надзвичайного святого, який зламав стереотип стандартного ченця-відлюдника тим, що присвятив життя турботі про малечу та заснував фактично перший дитячий садочок ще в далекому VI столітті.
Походив Стиліан з багатої та знатної родини, але це не завадило йому зробити вибір на користь життя ченця-подвижника. Але аскеза та відлюдництво не поглинули щирого бажання Стиліана послужити Богові через служіння ближнім. Тож час від часу він полишав свою печеру та йшов до людей, намагаючись допомогти, чим міг.
Одного дня у відповідь на молитви й чисте життя праведника на нього рясно зійшла благодатна сила Духа Святого. Саме тоді в його печеру принесли безнадійно хворе стражденне немовля. З молитвою Стиліан поклав на дитину руки, та несподівано відчув, як із них вийшла сила. Маленький пацієнт тоді був повністю зцілений. А Стиліан відтоді розпочав покладанням рук та молитвою допомагати стражденним, і в першу чергу – маленьким діткам.
Подвижник мріяв отримати від Бога дар чистої дитячої віри, тож відчуваючи поштовх його душі, Господь благословив Стиліана опікуватися численною малечею, яку батьки з усіх прошарків населення доставляли в печеру подвижника на виховання. Долучивши на допомогу ще кількох ченців, Стиліан зрештою впорядкував справжній дитячий садочок, де діти отримували ази духовності на все подальше доросле життя.
Преподобний Стиліан Пафлагонський.
І ще одна важлива деталь: сучасники запам’ятали Стиліана завжди усміхненим та життєрадісним. Саме так, з посмішкою на вустах та осяяний Вищим Світлом, і відійшов цей святий до Бога в глибокій старості, залишивши усім нам приклад постійної внутрішньої радості та дієвої турботи про малечу – тобто про найменших з наших ближніх, виконавши цим Євангельський заклик самого Христа – «те, що зробили одному з малих цих, — Мені зробили!»