«Слава в Вишніх Богові, і на землі мир, в людях – благовоління».
«Слава Богові в вишніх небесах.
Мир на землі людям, яких Він возлюбив».

Син Божий народився від Пресвятої Діви Марії в час царювання римського імператора Октавіана Августа в маленькому містечку в 8-ми кілометрах від Єрусалима, під назвою Бейт-Лехем, що в перекладі з івриту означає Дім Хліба, більш відомому нам, як Віфлеєм.

Октавіан Август, переможець Марка Антонія та Клеопатри та блискучий адміністратор Римської Імперії, тоді звелів зробити всенародний перепис з метою вдосконалити збір податків до імперської казни. Тому Божа Мати і праведний Йосиф, як такі, що належали до нащадків пророка Давида, мусили прямувати до його родового містечка – Віфлеєма, аби внести свої імена у список підданих імператора.

У Віфлеємі вони не знайшли жодного вільного місця – ніхто не пустив їх до хати, тому Боголюдина і Спаситель світу народився холодної зимової ночі навіть не на землі, а під землею – у вапняковій печері, яка була яслами для худоби, серед сіна й соломи…

«Таїнство спостерігаю дивовижне і преславне – оспівує під час Богослужіння Церква – Небо – вертеп, Престол Херувимський — Діву; ясла – вмістилище, в якому возлежить невмістимий Христос Бог»

Опівночі, у повній тиші, коли людство було поглинуто глибоким сном, звістку від Ангела про Різдво Христове першими почули пастухи, що стерегли свою отару. Таким чином прості й смиренні люди удостоїлись великої честі першими вклонитися Сину Божому, Який заради спасіння людства проявив велике смирення і народився в убогих яслах…

Пастухи почули дивовижний спів великого Ангельського хору: «Слава в Вишніх Богові, і на землі мир, в людях – благовоління». — «Слава Богові в вишніх небесах. Мир на землі людям, яких Він возлюбив».

Далі Божественному Немовлятку прийшли вклонитись волхви – мудреці Сходу. Зіркою Бог сповістив їх про народження Свого Сина, і в особі цих східних мудреців увесь старий язичницький світ преклонив коліна перед Новонародженим Месією.

Згідно з переданням, один із волхвів був перс, другий – араб, третій – ефіоп. Звали їх Гаспар, Мельхіор та Валтасар. Більш ніж через 30 років після поклоніння Іісусу волхви прийняли Хрещення від апостола Фоми, і самі стали проповідниками Євангелія. Мощі їхні було знайдено в ІІІ столітті, і зараз вони зберігаються в Німеччині, в Кельнському соборі.

Волхви вшанували Христа царськими дарами. Вони піднесли Йому золото — як символ Царської влади, ладан — як ознаку Його Божественності, і смирну – речовину, за допомогою якої померлих готували до поховання – і це було ознакою майбутньої спокутної смерті Господа на Хресті за рід людський.

Ще на шляху до Віфлеємської печери волхви у своїх пошуках завітали до Єрусалима, де сповістили тодішнього правителя Ірода Великого про народження нового Юдейського Царя, і про те, що їм про це розповіли небесні світила.

Цар Ірод, за походженням ідумеянин, розумів, що займає Юдейський престол незаконно, і що повне право на цей престол мають справжні юдеї – нащадки царя і пророка Давида. Тож і без того одержимий манією переслідування, Ірод дуже злякався. Він попросив волхвів сповістити про місцезнаходження Новонародженого Царя, буцімто щоби вклонитися Йому. Коли ж волхви, сповіщені Ангелом, повернулися додому, оминувши Ірода, розлючений деспот наказав винищити у Віфлеємі та його околицях усіх немовлят віком до двох років.

Маленького Іісуса врятував знов таки Ангел, який звелів Йосифові прямо посеред ночі встати, взяти Немовля та Його Матір і тікати до Єгипту, що Йосиф і зробив, сповнивши Старозавітне пророцтво: «З Єгипту покликав Я Сина Мого…»   

***

Такими драматичними подіями було ознаменоване Різдво Христове.

Але, незважаючи на те, що від самого початку Господь став біженцем та скуштував бідності, Його народження в земне життя подарувало кожному з нас радість і надію.

Різдво Христове – це перший крок, який Бог зробив назустріч людині. Тепер наша черга. Тож нехай кожен із нас знайде шлях до Різдвяного вертепу, освячений світлом Віфлеємської зірки. Та на її порозі замислиться: нині народжується – Христос, це — Його свято, і саме Божественному Немовлятку ми мусимо принести головний подарунок — справи милосердя до ближнього, адже Він Сам в Євангелії промовляє: що зробили ви одному з малих цих, Мені зробили.

Тож зігріймо наших ближніх увагою, поділимося святковою трапезою з нужденними, співчуваймо тим, хто в скорботі, та радіймо з тими, хто в радості, подаруймо частку душевного тепла оточуючим, і таким чином привітаймо Новонародженого Сина Божого, який заради нас більш ніж 2 тисячі років тому прийшов в цей світ, і наповнив його Своєю любов’ю.

Христос народився – славімо Його!

Господи! В день Твого народження у світ цей Ангели заспівали: «Слава в Вишніх Богові, і на землі мир, в людях – благовоління». Тож в ці святі Різдвяні Дні благослови Україну та її народ піднести Тобі Славу відповідним життям і вчинками; подаруй землі нашій довгоочікуваний мир; наповни кожне серце благоволінням – тобто – свідомим бажанням творити добро, Амінь!

За матеріалами сайту: Православіє в Україні