Пророк Іоанн Хреститель – після Діви Марії найбільший шанований святий. На його честь встановлено ряд свят: 6 жовтня – зачаття, 7 липня – різдво, 11 вересня – усікновення глави, 20 січня – Собор Іоанна Хрестителя у зв’язку зі святом Водохреща, 9 березня – перше і друге віднайдення глави, 7 червня – третє віднайдення його глави, 25 жовтня – свято перенесення його правої руки із Мальти до Гатчини (за новим стилем).
Пророк Іоанн Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида). Жили його батьки поблизу Хеврона (у Нагірній країні), на південь від Єрусалиму. Він був по материнській лінії родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Спасителя. Як оповідає євангеліст Лука, Архангел Гавриїл, з’явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в нього сина. І ось у благочестивого подружжя, яке до похилого віку не мало дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили у молитвах.
Милістю Божою він уникнув смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі і його околицях. Святий Іоанн виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння строгим життям – постом і молитвою. Він носив грубий одяг, перехоплений шкіряним поясом, і харчувався диким медом і акридами (вид сарани). Він залишився пустельником доти, поки Господь закликав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.
Підкоряючись цьому покликанню, пророк Іоанн з’явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). До річки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних обмивань. Тут і звернувся до них Іоанн, проповідуючи покаяння і хрещення на відпущення гріхів.
Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж отримати зовнішнє омивання, люди повинні морально очиститися, і таким чином приготувати себе до прийняття Євангелія. Звичайно, хрещення Іоанна не було ще благодатним таїнством християнського Хрещення. Сенс його полягав у духовному приготуванні до прийняття майбутнього Хрещення водою і Святим Духом.
Кажучи словами церковної молитви, пророк Іоанн був світлою ранковою зіркою, що своїм блиском перевершувала сяйво всіх інших зірок і віщувала ранок благодатного дня, освітлюваного духовним Сонцем Христом (Мал.4: 2). Коли очікування Месії досягло вищого ступеня, прийшов до Іоанна на Йордан хреститися і Сам Спаситель світу, Господь Ісус Христос. Хрещення Христа супроводжувалося чудесними явищами – сходженням Святого Духа у вигляді голуба і голосом Бога Отця з неба: «Це Син Мій Улюблений…»
Отримавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іоанн сказав народові про Нього: «Ось Агнець Божий, який бере на себе гріхи світу». Почувши це, двоє з учнів Хрестителя приєдналися до Ісуса. То були апостоли Іоанн (Богослов) і Андрій (Первозванний, брат Симона Петра).
Хрещенням Спасителя пророк Іоанн завершив і відобразив своє пророче служіння. Він безбоязно і строго викривав недоліки як простих людей, так і сильних світу цього. За це він скоро постраждав.
Цар Ірод Антипа (сина царя Ірода Великого) наказав посадити пророка Іоанна в темницю за викриття його незаконного співжиття з Іродіадою – дружиною його рідного брата – Филипа.
У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з’їхалося багато знатних гостей. Саломея, дочка нечестивої Іродіади, своїм нескромним танцем під час бенкету до того догодила Іродові і його гостям, що цар поклявся дати все, чого вона не попросить, навіть половину свого царства. Танцівниця, навчена матір’ю, просила подати їй тоді на таці голову Іоанна Хрестителя. Ірод поважав Іоанна як пророка, тому він засмутився від такого прохання. Однак посоромився порушити дану клятву і послав охоронця в темницю, той відсік Іоанну голову і віддав дівиці, а та віднесла її своїй матері. Іродіада, поглумившись над відсіченою святою главою пророка, кинула її в брудне місце. Учні Іоанна Хрестителя поховали його тіло в самарянському місті Севастії.
За свій злочин Ірод отримав відплату в 38 році після Р. X.; його війська були розбиті Арефою, який виступив проти нього, щоб відплатити за безчестя дочки. У наступному році римський імператор Калігула заслав Ірода в ув’язнення.
Як оповідає переказ, євангеліст Лука, обходячи з проповіддю Христовою різні міста і селища, з Севастії взяв в Антіохію частку мощей великого пророка – його праву руку. У 959 році, коли мусульмани заволоділи Антіохією (при імператорові Костянтині Порфирородному), диякон переніс руку Предтечі з Антіохії до Xалкедонії, звідки вона була перевезена в Константинополь, де і зберігалася до часу завоювання цього міста турками. Потім права рука Іоанна Хрестителя зберігалася в Петербурзі в церкві Нерукотворного Спаса в Зимовому Палаці.
На другий день Богоявлення Церква з найперших часів здійснює святкування Собору чесного і славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, особливо ушановуючи того, хто послужив таїнству Божественного Хрещення і поклав свою руку на главу Владики. Одразу після свята Хрещення Господня соборно шанується і прославляється співами Хреститель. Саме ж слово «собор» означає, що народ збирається до церкви для здійснення богослужіння на честь і похвалу великого Предтечі і Хрестителя Іоанна. Такий собор, хоча відбувався і відбувається у всіх храмах всесвіту, але з особливою урочистістю відбувається в церквах, освячених в ім’я Хрестителя, як це було колись у храмі його Йордану, де він хрестив Христа, і в Севастії, де він був похований, і в Антіохії, куди було спочатку принесена права його рука святим євангелістом Лукою, і в Царгороді, куди згодом та ж свята рука була перенесена з Антіохії, і де особливо урочисто відзначається собор Хрестителя. Так, як рука його була перенесена в саме Навечір’я святого Богоявлення, коли відбувається освячення води: здавалося що тоді сам Хреститель прибув невидимо на освячення води, і велика радість була царям і всьому народові. Тому з великим торжеством звершувався собор Хрестителя на другий день Богоявлення Господнього і продовжує святкуватися так само і у наш час.
За матеріалами сайту: Рівненської єпархії