Великий Вівторок. Святе Письмо

Страсна седмиця – це особливий час у житті християнина. Це пора, коли питання: як ти змінився, якщо за тебе Своє Життя віддав Христос, – постає перед нами у всій своїй силі і драматизмі.

Богослужіння цієї седмиці відрізняються особливою зворушливістю; ми немов проходимо зі Спасителем Його останній земний шлях.

Великий Вівторок.

  1. Господь повчає народ у Храмі, викриває начальників народу, книжників та фарисеїв.
  2. Господь говорить притчами: про двох синів, про злих виноградарів, про весілля.
  3. Господь відповідає на запитання: про податки кесарю, про воскресіння з мертвих, про найбільшу заповідь.
  4. Жертва бідної вдови.
  5. Господь пророкує: про руйнацію Єрусалимського Храму, про майбутнє Церкви, про своє друге пришестя.
  6. Господь повчає учнів притчами: про десять дів, про таланти, про Страшний суд.

Від Матфія святого Євангелія читання.
Мф. 22, 15 – 23, 39.

15 Тоді фарисеї пішли і вчинили раду, щоб зловити Його на слові.
16 І послали до Нього своїх учнів з іродіянами, кажучи: Учителю, знаємо, що ти є правдомовний, справедливо навчаєш Божої дороги і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на обличчя людей.
17 Тож скажи нам, як тобі здається: чи належить давати податок кесареві чи ні?
18 Зрозумівши їхню злобу, Ісус сказав: Чому Мене випробовуєте, лицеміри?
19 Покажіть мені податкову монету. Вони принесли Йому динарій.
20 А Він каже їм: Чий це образ і напис? Відповідають: Кесарів. Тоді Він каже їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Боже – Богові.
22 Почувши це, ті здивувалися і, лишивши Його, відійшли.
23 Того дня приступили до Нього садукеї, які твердять, що не існує воскресіння, і запитали Його,
24 кажучи: Учителю, Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, хай його брат візьме жінку його і воскресить насіння брата свого.
25 Було у нас семеро братів: і перший, одружившись, помер, не маючи насіння, залишив дружину свою своєму братові;
26 так само й другий і третій – аж до сьомого.
27 Після всіх померла й жінка.
28 Тож у воскресінні котрого з сімох буде вона дружиною? Бо всі мали її.
29 У відповідь Ісус сказав їм: Помиляєтеся, не знаючи ані Писання, ані сили Божої;
30 бо по воскресінні не одружуються і не виходять заміж, а є мов ангели на небі.
31 Щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке твердить:
32 Я є Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. Бог не мертвих, а живих.
33 І почувши це, люди були вражені Його наукою.
34 А фарисеї, почувши, що Він замкнув уста садукеям, зібралися разом,
35 і один з них, законовчитель, запитав, випробовуючи Його:
36 Учителю, яка заповідь найбільша в законі?
37 Він же сказав йому: Люби Господа Бога твого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою;
38 це є перша і найбільша заповідь.
39 Друга -подібна до неї: люби свого ближнього, як самого себе.
40 На ці дві заповіді спираються увесь закон і пророки.
41 Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх, кажучи:
42 Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.
43 Він мовить їм: То як же Давид у дусі називає Його Господом, кажучи:
44 Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів під твої ноги?
45 Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути йому Сином?
46 І ніхто не міг відповісти Йому ні слова, і від того дня ніхто не наважувався більше Його запитувати.
1 Тоді Ісус промовив до юрби та до своїх учнів,
2 кажучи: На крісло Мойсея посідали книжники та фарисеї.
3 Усе, що лиш скажуть вам, робіть і зберігайте; але так, як вони, не чиніть; бо вони кажуть і не роблять.
4 В’яжуть важкі, непосильні тягарі й кладуть на плечі людей, а самі пальцем не хочуть поворухнути.
5 Усі свої діла вони роблять, щоб їх бачили люди. Розширюють свої філактерії та побільшують китиці,
6 люблять перші місця на бенкетах, і перші місця в синаґоґах,
7 і вітання на майданах, щоб їх кликали люди: Учителю!
8 Вас нехай не називють учителями, бо є один ваш Учитель, а ви всі – брати.
9 І не звіть нікого на землі батьком, бо є один ваш Батько – Небесний.
10 Не називайтеся і наставниками, бо є один ваш Наставник – Христос.
11 Найбільший з вас хай буде вам слугою.
12 Бо хто себе піднесе, буде принижений, а той, хто принизить себе, – буде підвищений.
13 Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що ви замикаєте Царство Небесне перед людьми: і ви не входите, і тим, що йдуть, не даєте увійти.
14 [Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ковтаєте хати вдовиць, а про людське око довго молитеся, – за це матимете дуже тяжкий осуд.]
15 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море і суходіл, аби здобути бодай одного новонаверненого, а коли коли це станеться, то робите його сином геєнни1 – удвічі гіршим за вас.
16 Горе вам, проводирі сліпі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винний.
17 Неорзумні й сліпі, бо що більше, – золото чи храм, що освячує золото?
18 І: Хто клянеться вівтарем, то це нічого; а хто клянеться даром, що на ньому, той винний.
19 Сліпці, що більше: дар чи вівтар, що освячує дар?
20 Отже, хто клянеться вівтарем, клянеться ним і тим, що є на ньому; 21 і хто клянеться храмом, клянеться ним і тим, хто живе в ньому,
22 і хто клянеться небом, клянеться Божим престолом і Тим, хто сидить на ньому.
23 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо даєте десятину з м’яти, кропу й кмину, а занедбуєте найважливіше в законі: суд, милосердя і віру; і це належить робити, і того не залишати.
24 Проводирі сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда ковтаєте.
25 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чашу й полумисок, а всередині вони повні здирства та ненаситності.
26 Фарисею сліпий, очисть спершу спочатку чашу вередині, щоб і зовні вона була чиста.
27 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви подібні до гробів побілених, які зовні видаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечистоти.
28 Так і ви, зовні здаєтеся людям праведними, а всередині повні лицемірства й беззаконня.
29 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророкам і прикрашаєте пам’ятники праведникам,
30 і кажете: Коли б ми жили в дні наших батьків, то не були б їхніми спільниками в пролитті крови пророків.
31 Отак свідчите самі собі, що ви є синами тих, які повбивали пророків.
32 І ви доповнюєте міру зла ваших батьків.
33 Змії, поріддя гадюче! Як утечете від засуду гєеннни?
34 Тому я посилаю до вас пророків і мудреців та книжників; з них деяких уб’єте і розіпнете, а деяких бичуватимете у ваших синаґоґах і гнатимете з міста до міста;
35 щоб упала на вас уся кров праведників, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили ви між храмом і вівтарем.
36 Щиру правду кажу вам, це все впаде на цей рід.
37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням посланих до тебе, скільки разів хотів я зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, то ви не захотіли.
38 Ось залишається вам дім ваш порожнім.
39 Кажу вам, не побачите Мене відтепер, доки не скажете: Благословен, хто йде в ім’я Господнє.

Книга пророка Єзекіїля.
Гл. 1, 21 – 28. гл. 2, ст. 1

21 Коли ті йшли, ходили й вони; а коли ті стояли стояли й вони; а коли ті підіймалися з-над землі, підіймалися з ними й ті колеса, бо був дух істот у тих колесах.
22 А на головах тих живих істот була подоба небозводу, ніби грізний кришталь, розтягнений над їхніми головами згори.
23 А під цим небозводом були їхні прості крила, звернені одне до одного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла.
24 А коли вони йшли, чув я шум їхніх крил, як шум великої води, як голос Всемогутнього, звук гамору, як табору. А коли вони ставали, опадали їхні крила.
25 І розлягався голос з-над небозводу, що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні крила.
26 А згори небозводу, що над їхньою головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфіру; а на подобі трону була подоба на вигляд людини, на ньому згори.
27 І бачив я ніби блискучу мідь, на вид огню в середині його навколо, від виду стегон його й вище, а від виду стегон його й до долу бачив я ніби огонь та сяйво навколо нього.
28 Як вигляд веселки, що буває в хмарі в дощовий день, такий був вигляд сяйва навколо. Це був вигляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив.
1 І сказав Він до мене: Сину людський, зведися на ноги свої, і Я буду говорити з тобою!

Книга пророка Моісея.
Вихід Гл. 2, ст. 5 – 10.

5 І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а служниці її ходили понад Річкою. І побачила вона ту скриньку серед очерету, і послала невільницю свою, щоб узяла її.
6 І відчинила, та й побачила дитину, ось хлопчик плаче. І вона змилосердилася над ним, та й сказала: Це з єврейських дітей!
7 І сказала сестра його до фараонової дочки: Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину?
8 І сказала їй дочка фараонова: Іди. І пішла та дівчина, і покликала матір дитини.
9 А дочка фараонова сказала до неї: На тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я дам тобі заплату. І взяла та жінка дитину, і годувала її.
10 І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: бо з води я витягла його.

Книга праведного Йова.
Гл. 1, ст. 13 – 22

13 І сталося одного дня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата,
14 то прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них.
15 Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі…
16 Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх… А втік тільки я сам, щоб донести тобі…
17 Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча… І втік тільки я сам, щоб донести тобі…
18 Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата.
19 Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали… І втік тільки я сам, щоб донести тобі…
20 І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився,
21 та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я!
22 При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!

Від Матфія святого Євангелія читання.
Мф. 24, 36 – 26, 2.

36 А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець.
37 Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського.
38 Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу,
39 і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і прихід Сина Людського.
40 Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться.
41 Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться.
42 Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш.
43 Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би.
44 Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!
45 Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них?
46 Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!
47 Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його.
48 А як той злий раб скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти,
49 і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п’яницями,
50 то пан того раба прийде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає.
51 І він пополовині розітне його, і визначить долю йому з лицемірами, буде плач там і скрегіт зубів!
1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.
2 П’ять же з них нерозумні були, а п’ять мудрі.
3 Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.
4 А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.
5 А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.
6 А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч!
7 Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.
8 Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть.
9 Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі.
10 І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були.
11 А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам!
12 Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас!
13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!
14 Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
15 І одному він дав п’ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов.
16 А той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п’ять інших талантів.
17 Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув.
18 А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.
19 По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
20 І прийшов той, що взяв п’ять талантів, приніс іще п’ять талантів і сказав: Пане мій, п’ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п’ять талантів.
21 Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!
22 Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я.
23 казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!
24 Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
25 І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє…
26 І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
27 Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.
28 Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.
29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
30 А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!
31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
33 І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.
34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
35 Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.
36 Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був і прийшли ви до Мене.
37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?
38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?
39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці і до Тебе прийшли?
40 Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.
41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
42 Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,
43 мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в’язниці і Мене не відвідали ви.
44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці і не послужили Тобі?
45 Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!
46 І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.
1 І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
2 Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп’яття.

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.