Великий Четвер. Святе Письмо

Страсна седмиця – це особливий час у житті християнина. Це пора, коли питання: як ти змінився, якщо за тебе Своє Життя віддав Христос, – постає перед нами у всій своїй силі і драматизмі.

Богослужіння цієї седмиці відрізняються особливою зворушливістю; ми немов проходимо зі Спасителем Його останній земний шлях.

Великий Четвер.

  1. Таємна Вечеря з учнями.
  2. Встановлення Таїнства Причастя.

Від Матфія святого Євангелія читання.
Лк. 22, 1 – 39

1 Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.
2 А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу…
3 Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.
4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.
5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.
6 І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу…
7 І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.
8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.
9 А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
10 А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він
увійде.
11 І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?
12 І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.
13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.
14 А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.
15 І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.
16 Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.
18 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про
Мене!
20 По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21 Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.
22 Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!
23 А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?
24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25 Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як
службовець.
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,
29 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.
31 І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!
33 А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в’язниці й на смерть!
34 Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене…
35 І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.
36 А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37 Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене,
виконується.
38 І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!
39 І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

Книга пророка Єремії
11 гл. 18-23. 12 гл. 1-15

18 А Господь дав пізнати мені й я пізнав, і тоді Ти вчинив, що побачив я їхні діла.
19 А я був, мов лагідна вівця, що провадять її на заколення, і не знав, що на мене вони вимишляли затії: Понищмо це дерево з плодом його, і з краю живих його витнім, і ймення його не згадаїться більше!
20 Але, Господи Саваоте, Ти Суддя справедливий, що досліджуїш нирки та серце, хай над ними побачу я помсту Твою, бо справу свою я довірив Тобі!
21 Тому так промовляї Господь на людей Анатоту, що пошукують душу твою та говорять: Не пророкуй Ім’ям Господа, щоб не померти тобі від рук наших!
22 Тому так промовляї Господь Саваот: Ось Я навіщу їх: від меча юнаки повмирають, а сини їхні та їхні дочки від голоду вмруть!
23 І останку не буде по них, бо спроваджу Я зло на людей Анатоту у році навіщення їх!…
1 Справедливий Ти, Господи, будеш, коли б я судився з Тобою, проте правуватися буду з Тобою: чому то дорога безбожним щаститься, чому то спокійні всі зрадники?
2 Ти їх посадив і вони вкоренились, ростуть і приносять плоди. Ти близький в устах їхніх, та далекий від їхніх сердець.
3 А Ти, Господи, знаїш мене, Ти бачив мене й дослідив мої серце, що з Тобою воно. Відлучи їх, немов на заріз ту отару, і признач їх на день побиття!
4 Аж доки в жалобі земля пробуватиме, і сохнути буде трава всього поля за зло її мешканців? Гине худоба та птаство, бо сказали вони: кінця нашого Він не побачить!
5 Як ти з пішими бігав, і вони тебе змучили, то як будеш змагатися з кіньми? Ти в спокійному краї безпечний, та що будеш робити в повідді Йордану?
6 Бо також твої браття та дім твого батька і вони тебе зраджують, і криком кричать за тобою, не вір їм, коли й добре тобі говоритимуть!
7 Покинув Я Свій дім, залишив спадок Свій; миле Моїї душі Я віддав у долоню її ворогів.
8 Спадок Мій Мені став, мов лев той у лісі, свій голос дав проти Мене, тому то його Я зненавидив…
9 Чи для Мене спадок Мій, хижий птах різнобарвний, що хижі птахи позлітались круг нього? Ідіть, позбирайте усю польову звірину, спровадьте, щоб жерли!
10 Численні пастирі попсували Мого виноградника, потоптали Мій уділ, Мій улюблений уділ вони обернули на голу пустиню!
11 Обернули його на спустошення, він при Мені у жалобі, спустошений, увесь Край опустілий, бо нікого нема, хто б поклав це на серце собі!
12 Поприходять на всі лисі гори в пустині руїнники, бо меч Господа все позжираї від краю землі й аж до краю землі, миру не буде для всякого тіла!…
13 Пшеницю посіяли, терня ж пожали, намучилися, та не мали користи… І буде вам сором за ваші плоди через лютість Господнього гніву!
14 Так говорить Господь про лихих усіх сусідів моїх, що вони дотикаються того спадку, що Я дав на спадщину народу Моїму Ізраїлеві: Ось Я повириваю їх з їхньої землі, і вирву дім Юдин з середини їхньої.
15 І станеться, як Я їх повириваю, то вернуся й помилую їх, і кожного з них приверну до спадщини його, і кожного до краю його.

Книга пророка Моісея.
Вихід 19 гл. 10 – 19

10 І промовив Господь до Мойсея: Іди до людей, і освяти їх сьогодні та взавтра, і нехай вони виперуть одіж свою.
11 І нехай вони будуть готові на третій день, бо третього дня зійде Господь на гору Сінай на очах усього народу.
12 І обведеш границею народ довкола, говорячи: Стережіться сходити на гору й доторкуватися до краю її. Кожен, хто доторкнеться до гори, буде конче забитий!
13 Нехай не доторкнеться до неї рука, бо буде конче вкаменований, або буде справді застрілений, чи то худобина, чи то людина, не буде жити вона. Як сурма засурмить протяжливо, вони вийдуть на гору.
14 І зійшов Мойсей з гори до народу, і освятив народ, а вони випрали одежу свою.
15 І він сказав до народу: Будьте готові на третій день; не входьте до жінок.
16 І сталося третього дня, коли ранок настав, і знялися громи та блискавки, і густа хмара над горою та сильний голос сурми! І затремтів увесь народ, що був у таборі…
17 І вивів Мойсей народ із табору назустріч Богові, і вони стали під горою.
18 А гора Сінай уся вона димувала через те, що Господь зійшов на неї в огні! І піднявся дим її, немов дим вапнярки, і сильно затремтіла вся гора…
19 І розлігся голос сурми, і він сильно все могутнів: Мойсей говорить, а Бог відповідає йому голосно…

Книга праведного Іова
38 гл. 1 – 23: 42 гл. 1 – 5

1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
2 Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?
3 Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!
4 Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!
5 Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?
6 У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,
7 коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?
8 І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,
9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,
10 і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,
11 і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?
12 Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,
13 щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?
14 Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!
15 І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!
16 Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?
17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?
18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все! 19 Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце,
20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?
21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
22 Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,
23 які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?
1 А Йов відповів Господеві й сказав:
2 Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе!
3 Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів… Це чудніше від мене, й не знаю його:
4 Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, ти ж Мені поясни…
5 Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе…

Книга пророка Ісаї
50 гл. 4 – 11

4 Господь Бог Мені дав мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого, Він щоранку пробуджує, збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні.
5 Господь Бог відкрив вухо Мені, й Я не став неслухняним, назад не відступив.
6 Підставив Я спину Свою тим, хто б’є, а щоки Свої щипачам, обличчя Свого не сховав від ганьби й плювання.
7 Але Господь Бог допоможе Мені, тому не соромлюся Я, тому Я зробив був обличчя Своє, немов кремінь, і знаю, що не буду застиджений Я.
8 Близько Той, Хто Мене всправедливлює, хто ж стане зо Мною на прю? Станьмо разом, хто Мій супротивник? Хай до Мене підійде!
9 Отож, Господь Бог допоможе Мені, хто ж отой, що признає Мене винуватим? Вони всі розпадуться, немов та одежа, їх міль пожере!
10 Хто між вами лякається Господа і голос Його Отрока слухає? Хто ходить у темряві, світла ж немає йому, хай надіється він на Господнє Ім’я, і хай на Бога свого опирається!
11 Тож усі, що огонь ви запалюєте, що огненними стрілами ви поузброювані, ходіть у жарі свого огню та в стрілах огненних, які розпалили! З Моєї руки оце станеться вам, і ви будете в муках лежати!

До Коринфян послання святого апостола Павла
1 Кор. 11 23-32

3 Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,
24 подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!
25 Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!
26 Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.
27 Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої!
28 Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п’є.
29 Бо хто їсть і п’є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п’є!
30 Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули.
31 Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б.
32 Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом.

Від Матфія святого Євангелія читання.
Мф. XXVI, 1–20.   Ин. XIII, 3–17.   Мф., XXVI, 21–39.   Лк., XXII, 43–45.   Мф., XXVI, 40 – XXVII, 2.

1 І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
2 Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп’яття.
3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,
4 і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.
5 І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.
6 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,
7 підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?
9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.
10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
11 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.
13 Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!
14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
15 і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків.
16 І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.
17 А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?
18 А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе.
19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.
20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується.
5 Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний.
6 І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені?
7 Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш.
8 Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною.
9 До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!
10 Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі.
11 Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі.
12 Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам?
13 Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є.
14 А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати.
15 Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
16 Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його.
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
21 І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене…
22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи?
23 А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!
25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав…
26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє.
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
28 бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!
29 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця.
30 А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.
31 Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари.
32 По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї.
33 А Петро відповів і сказав Йому: Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.
34 Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене…
35 Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе! Так сказали й усі учні.
36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам.
37 І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.
38 Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною…
39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти…
43 І Ангол із неба з’явився до Нього, і додавав Йому сили.
44 А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю…
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби…
40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?…
41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло.
42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, нехай станеться воля Твоя!
43 І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.
44 І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.
45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, і до рук грішникам виданий буде Син Людський…
46 Уставайте, ходім, ось наблизився Мій зрадник!
47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.
48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого поцілую, то Він, беріть Його.
49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Радій, Учителю! І поцілував Його.
50 Ісус же йому відказав: Чого, друже, прийшов ти? Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, і схопили Його.
51 А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, і відтяв йому вухо.
52 Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть.
53 Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти ле?іонів Анголів?
54 Але як має збутись Писання, що так статися мусить?
55 Тієї години промовив Ісус до народу: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, і Мене не взяли ви.
56 Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків. Усі учні тоді залишили Його й повтікали…
57 А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
58 Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.
59 А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
60 і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з’явилися двоє,
61 і сказали: Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, і за три дні збудувати його.
62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать супроти Тебе?
63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?
64 Промовляє до нього Ісус: Ти сказав… А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!
65 Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!
66 Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!
67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,
68 і казали: Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?…
69 А Петро перед домом сидів на подвір’ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином!
70 А він перед всіма відрікся, сказавши: Не відаю я, що ти кажеш…
71 А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям: Оцей був з Ісусом Назарянином!
72 І він знову відрікся та став присягатись: Не знаю Цього Чоловіка!…
73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе.
74 Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї…
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав…
1 А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
2 І, зв’язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.