Діяння святих апостолів
5. 1-11
1 Один же чоловік, на ім’я Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав маєток
2 і приховав частину грошей, – про це знала дружина, – і, принісши іншу частину, поклав біля ніг апостолів.
3 Петро сказав: Ананію, як це так, що сатана наповнив твоє серце, щоб обдурити Святого Духа і приховати частину вартости поля?
4 Хіба воно не твоє, а чи продане не було в твоїй владі? Навіщо ти поклав це діло у своє серце? Ти ж збрехав не людям, а Богові.
5 Почувши це, Ананій упав і віддав духа. Напав великий страх на всіх, що чули це.
6 Юнаки встали, обгорнули його, винесли й поховали.
7 Щойно минуло зо три години, як надійшла його дружина, ще не знаючи того, що скоїлося.
8 Промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви продали поле? Вона відповіла: Так, за стільки.
9 Петро до неї: Як це сталося, що ви змовилися випробувати Господнього Духа? Ось при дверях ті, що поховали твого чоловіка, – і тебе винесуть.
10 Упала вона тут же біля його ніг – віддала духа. Зайшовши, юнаки виявили її мертвою, винесли й поховали біля її чоловіка.
11 Великий страх напав на всю церкву, на всіх, хто це чув.
Від Іоанна святого Євангелія читання
5. 30 – 6. 2
30 Не можу я сам від себе робити нічого: як чую, так і суджу, і мій суд справедливий, бо не домагаюсь своєї волі, але волю того, хто мене послав, – [Батька].
31 Якщо я свідчу сам про себе, то моє свідчення неправдиве.
32 Є інший, хто свідчить про мене; і знаю, що свідчення, яким він свідчить про мене, правдиве.
33 Ви посилали були до Івана, і він засвідчив правду.
34 Втім, я не приймаю свідчення від людини, але кажу це для того, щоб ви бути спасені.
35 Він був світильником, що горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якусь годину.
36 Я маю свідчення більше від Іванового, бо справи, які мені доручив Батько, щоб я їх виконав, – ті справи, які роблю, свідчать про мене, що Батько мене послав.
37 І сам Батько, який послав мене, засвідчив про мене. А ви голосу його ніколи не чули і виду його ніколи не бачили,
38 і не маєте його слова, яке перебувало б у вас, бо не вірите тому, кого він послав.
39 Дослідіть Писання; ви ж бо думаєте, що в них є вічне життя, – а вони свідчать про мене.
40 І не хочете прийти до мене, щоб мати життя.
41 Слави від людей не приймаю,
42 але знаю вас, що Божої любови не маєте в собі.
43 Я прийшов в ім’я мого Батька – і не приймаєте мене. Якщо ж інший прийде в своє ім’я, того приймете.
44 Як ви можете вірити, приймаючи один від одного славу, а не шукати слави, що від єдиного Бога?
45 Не думайте, що я звинувачуватиму вас перед Батьком; є той, хто вас осуджує, – Мойсей, на якого ви надієтеся.
46 Бо коли б ви повірили Мойсеєві, то вірили б і мені, бо він писав про мене.
47 Якщо ж не вірите його писанням, то як повірите моїм словам?
1 Після цього Ісус пішов на другий бік моря Тиверіядської Галилеї.
2 І за ним ішла велика юрба, бо бачили чуда, які робив над недужими
