Діяння святих апостолів
4. 23-31
23 Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переповіли те, що їм казали архиєреї і старшини.
24 Почувши, усі однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико [Боже], що створив небо і землю, море і все, що в них!
25 Який Святим Духом, устами нашого батька і твого слуги Давида сказав: Чому заметушились погани і народи навчилися марноти?
26 Зійшлися земні царі, зібралися старшини разом проти Господа і проти його Христа.
27 Бо справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги і помазаника твого Ісуса – Ірод і Понтійський Пилат з поганами та ізраїльським народом,
28 щоб зробити те, що раніше визначила твоя рука і твоя воля, аби воно сталося.
29 І нині, Господи, поглянь на їхні погрози і дай своїм рабам з усією сміливістю говорити твоє слово.
30 Коли простягнеш твою руку на оздоровлення і на здійснення знамень і чуд, – щоб ставалися вони святим – ім’ям твого Слуги Ісуса.
31 Щойно вони помолились, як похитнулося те місце, де вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом – і сміливо говорили Боже слово.
Від Іоанна святого Євангелія читання
5. 24-30
24 Щиру правду, щиру кажу вам, що хто слухає моє слово і вірить у того, що послав мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов від смерти до життя.
25 Щиру правду, щиру кажу вам, що надходить година – і вона вже настала, – коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26 Бо як Батько має життя в собі, так дав і Синові мати життя в собі.
27 І дав владу йому [і] суд чинити, бо він є Людським Сином.
28 Не дивуйтеся цьому, бо настає час, коли всі, що в могилах, почують його голос;
29 і вийдуть ті, що робили добро, на воскресіння життя, а ті, що робили зло, – на воскресіння суду.
30 Не можу я сам від себе робити нічого: як чую, так і суджу, і мій суд справедливий, бо не домагаюсь своєї волі, але волю того, хто мене послав, – [Батька].
