До Римлян послання святого апостола Павла
101 зач., IX, 6-19
6 Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.
8 Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.
9 А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.
10 І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,
11 бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні
12 не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,
13 як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.
14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!
15 Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.
16 Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
17 Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.
18 Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.
19 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?
Від Матфія святе Євангеліє
38 зач., X, 32-36; XI, 1
32 Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.
33 Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.
34 Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча.
35 Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її.
36 І: вороги чоловікові домашні його!
1 І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.
