До Римлян послання святого апостола Павла
102 зач., IX, 18-33
18 Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.
19 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?
20 Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?
21 Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
25 Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!
27 А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,
28 бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!
29 І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
32 Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,
33 як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!
Від Матфія святе Євангеліє
40 зач., XI, 2-15
2 Прочувши ж Іван у в’язниці про дії Христові, послав через учнів своїх,
3 щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?
4 Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:
5 Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина…
6 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!
7 Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
8 Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м’які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м’яке, по палатах царських.
9 По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка.
10 Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!
11 Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!
12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.
13 Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували.
14 Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти.
15 Хто має вуха, нехай слухає!
