Христову Церковь цевницею языка твоего, песнословя умильно, возвеселил еси, богословием же Препетыя Троицы славу всем сказал еси ясно, тем тя, яко тайноглагольника, поем, Андрее, пастырю Критский, и величаем память твою, Христа славяще дивнаго во святых Своих.
Тропар Святителю Андрію Критському
Сьогодні Православна Церква вшановує пам’ять святителя Андрія, архієпископа Критського. Цей святитель, відомий своїми Богослужебними співами, став засновником нової літургійної форми – канону. Найвідоміший зі складених ним канонів – Великий покаяний канон, у якому святитель оплакує сумний стан грішника та вчить нас замислюватися про гріхи і сподіватися на милосердя Боже. Святитель Андрій також прославив багатьма похвалами Пречисту Діву Марію, йому ж належать канон на Різдво Христове і багато інших співів.
Святий Андрій народився в місті Дамаску і був німим від народження до семи років. Коли ж він разом зі своїми батьками причастився в церкві Божественних Тайн Тіла і Крові Христових, його німота зникла і він почав говорити. Одержавши через святе причастя дар мови, блаженного Андрія віддали на навчання, а на чотирнадцятому році свого життя отрока привели в святий град Єрусалим для служіння Богу.
Прийняв постриг в обителі преподобного Савви Освяченого, святий Андрій проводив строге життя. Всі дивувалися його чеснотам та розуму. Як людина обдарована та відома добродійним життям, він з часом був зарахований до єрусалимського кліра та призначений секретарем Патріархії – нотарієм.
У 680 році місцеблюститель Єрусалимської патріаршої кафедри Феодор включив архідиякона Андрія в число представників Святого Граду на IV Вселенському Соборі, де він протиборствував єретичним вченням, спираючись на глибокі знання православних догматів.
Після закінчення собору святий Андрій повернувся до Єрусалиму і перебував там у своїх звичних богоугодних заняттях, піклуючись, за дорученням патріарха, про сиріт, паломників, допомагав хворим. Та невдовзі його викликали до Константинополя і призначили архідияконом до храму Святої Софії, Премудрості Божої.
У правління імператора Юстиніана II святий Андрій був висвячений в архієпископа міста на острові Кріт. На новому терені він просяяв як істинний світильник Церкви. Святитель з честю пас увірене йому стадо словесних овець. Як непереможний подвижник, якого бояться біси, Андрій був грозою для єретиків. Не тільки невидимих, але і видимих ворогів відгонив він своїми молитвами.
Разом зі своєю паствою Критський предстоятель пережив нашестя сарацинів, які безславно відступили по молитвах архієпископа Андрія. Але святительське служіння на острові Кріт було останнім його земним тереном. Під час подорожі у церковних справах до Константинополя, на зворотньому шляху в Егейському морі святий Андрій помер у 712 році.
Святі мощі його були перенесені до Константинополя і зберігалися в монастирі його імені, де їх бачили паломники ще в 1350 році.