Суїцид – бунт проти Бога

Самогубство є тяжким гріхом.

Цей гріх об’єднує в собі гріх вбивства і «бунт» проти Бога (адже ті життєві випробування які нас супроводжують попускаються Богом для нашого спасіння і відмова від терпіння їх є бунтом проти Божого провидіння), крім того самогубство не дає грішникові шансів на покаяння.

Зважаючи на вищевказане Церква не молиться за самогубців – за ними не відправляється похорон, не правляться панахиди, їх не поминають на церковних заупокійних молитвах.

За церковними правилами самогубців слід хоронити за огорожею кладовищ, на їхніх могилах не ставлять хреста.

Чому так? Тому що відмовившись нести свій хрест у житті земному самогубець сам вибрав собі  участь і в житті загробному, і ми своїми молитвами вже не можемо нічого змінити. Це страшно, але це саме так.

Виняток робиться тільки для людей, що страждали психічними хворобами, стояли на обліку у відповідних лікувальних закладах і не усвідомлювали своїх вчинків. Звичайно, бувають випадки коли родичі самогубців усякими правдами і не правдами добиваються дозволу на відправу похорону, але від цього нічого в долі самогубця не змінюється і крім проблем у майбутньому для самих родичів це нічого не дає.

Зростання кількості самогубств є свідченням духовних негараздів нашого суспільства.
Деколи ці негаразди називають соціальним корінням проблеми суїцидів Але від назви сутність не змінюється. Ми живемо у суспільстві. Яке часто називають «споживацьким».

Тобто, переважна більшість населення вважає основним критерієм щастя кількість спожитих благ. Блага ці, як правило, матеріальні. Крім того для щастя вважається необхідним здоров’я і комфортне відношення оточуючих – слава, пошана, похвали і тому подібне. Про духовні цінності згадує далеко не кожен пересічний громадянин (тільки не треба змішувати поняття душевного розвитку, тобто мистецтва, культури і т.п. з духовними цінностями, тобто того що стосується взаємовідносин людини з Богом). Здавалось би, ну і що в цьому негативного?  Складається стереотип щасливої людини – здоровий чоловік з високою зарплатнею, дорогим авто, власним житлом, забезпечений всіма благами побутової техніки, модно вдягнений і всіма шанований (або  те саме тільки у жіночому роді).

А тепер скажіть чи багато людей відповідають всім цим вимогам? А що відчуває людина у якої чогось з наведеного «списку щастя» чогось не вистачає? Спочатку дискомфорт, а потім і відчуття нещасності.

Самогубців, які б наклали на себе руки від щастя, особисто я, не пам’ятаю.

Більшість зводять рахунки з життям саме від нещасності. Каталізатором у цьому виступають алкоголізм і наркоманія. Але, погодьтеся, це ті самі споживацькі настрої тільки спотворені до неможливості.

Як же втримати людину від суїциду?

Правдивою інформацією. По-перше, про те, що наше буття не закінчується, а тільки починається земним життям. І  що за порогом вічності саме і настане справжнє щастя, але для того щоб його отримати ми повинні цього хотіти і для цього прикладати якісь зусилля.

По-друге, земні матеріальні блага і все що входить до «списку щастя» насправді лише фон нашого життя, а відчуття радості і задоволення життям від них не залежать. Адже навколо нас безліч прикладів щасливих інвалідів, людей невисокого достатку і людей не розбалуваних увагою інших. А якщо ми глянемо на життя святих, то побачимо що вони не тільки не шукали матеріального достатку, а й навіть уникали його.

По-третє, потенційні самогубці повинні розуміти, що своїм вчинком вони своїх проблем не вирішують, тому що людина безсмертна по своїй природі, і йдучи на необдуманий крок самогубства через незадоволеність своїх потреб людина не зникає, а переступивши поріг вічності стикається з тією ж самою неможливістю задовольнити свої бажання, але у набагато важчій формі – було незадоволення тимчасове, а стане незадоволення вічне.

Люди, пам’ятайте, що Бог дарував нам життя для вічного блаженства і наші життєві негаразди лише шлях до цього блаженства.

Важко витримати?

Але неможливе для людини можливе для Бога – зверніться до Бога з молитвою, прийдіть до храму, до сповіді приступіть до Причастя Тіла і Крові Христової і отримаєте допомогу з Неба.

І наприкінці висловлю думку про те, що на цю тему треба говорити з молоддю, організовувати зустрічі школярів з священнослужителям, тобто проводити профілактику духовних недугів. Це проблема всього суспільства і вирішувати її потрібно всім миром.

За матеріалами сайту: Храму Різдва Пресвятої Богородиці

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.