Святой великомученик Прокопій

Мученики, які піддавались стражданням,

не тільки не скорбіли і не втрачали віру,

а навпаки раділи та веселились

Святитель Іоанн Златоуст

Сьогодні Православна Церква вшановує мученицьку кончину святого великомученика Прокопія. Він жив у кінці ІІІ століття у часи царювання імператора Діоклітіана. Багато християн постраждало тоді за свою віру у Христа.

Святий Прокопій був родом з Єрусалиму і в миру носив ім’я Неоній. Його батько, знатний римлянин, був християнином, а мати – ревною язичницею. Коли Неоній був ще малим, його батько помер, і хлопчика виховувала мати. Він отримав прекрасну освіту і був представлений імператору, після чого почав швидко підніматися по військовій службі.

 У 303 році розпочалося нове гоніння на християн і Неонія призначили проконсулом в Олександрію. Він отримав наказ переслідувати і нищити Церкву Божу. По дорозі в Єгипет, неподалік від м. Апамен під час бурі Неоній сподобився бачити явлення Господа Іісуса Христа. Він почув голос: «Неоній, і ти йдеш проти Мене!». У той же час на небі з’явився світлий Хрест, а голос продовжував говорити: «Я, Іісус Христос, за тебе і за всіх дав розп’ясти Себе на Хресті, щоб спасти світ». Хрест почав підніматися, і Неоній почув такі слова: «Цим Хрестом покоряй ворогів своїх і мир Мій буде з тобою». Видіння зникло.

Серце Неонія сповнилося радістю. Він прийняв хрещення і став християнином на ім’я Прокопій. Святий Прокопій зробив собі хрест на зразок того, що бачив на небі і носив на собі. Потім прибув з військом до Єрусалиму, який в той час був обложений ворогами – агарянами. Щиро помолившись Богу, уповаючи на силу Божу і несучи святий Хрест попереду свого війська, Прокопій розбив ворогів, а жителі Єрусалиму щиро вітали переможця.

Одного разу мати святого Прокопія просила сина, щоб він пожертвував домашнє золото і срібло поганським богам, Прокопій же всі ці скарби роздав бідним. Дізнавшись про це, мати розгнівалася. Особисто донесла імператору на сина, що він став християнином. Діоклітіан видав указ піддати святого Прокопія тортурам.

Святого жорстоко мучили. Навіть язичники, дивлячись на такі тортури, плакали. «Не плачте через мене, а плачте за себе і за душі ваші, – говорив святий Прокопій, – бо коли не покаєтесь і не навернетесь до Христової віри, то всі загинете в пекельних муках». Ввечері кинули святого Прокопія в темницю, а на другий день він представ перед мучителями здоровим. Таке чудо гонителі приписали чарам і повели святого до ідолів, щоб він там приніс жертву поганським богам. Але, коли святий Прокопій увійшов у божницю, то ідоли попадали і розбилися.

Святого знову кинули у в’язницю. Вночі до нього прийшли два воїни з охорони і прийняли святе Хрещення. Довідавшись про це, губернатор наказав відсікти голови охоронцям, і вони охоче прийняли смерть. Наступної ночі до Христової віри навернулись 12 жінок з багатих сімей. За це їх також піддали тортурам. Під час тих мук почувся голос: «Великий Бог християнський, і я від нині є Його слугою».

 Це був голос Феодосії, матері святого Прокопія. Її також схопили і кинули до в’язниці, де вона прийняла святе Хрещення. На другий день її разом з іншими жінками поставили перед судом, а після нього всі 13 жінок були вбиті. А святого Прокопія знов почали катувати. Він постійно молився Богу і терпів найбільші муки.

Перебуваючи у в’язниці святий Прокопій оздоровив усіх хворих, кривих, сліпих і немічних, що були там, і всі вони навернулися до віри Христової. Вночі ангел Божий вразив губернатора-мучителя, і той раптово помер.

На місце губернатора призначили нового – прокурора Флавіана. Він намагався вмовити святого принести жертви поганським богам. Але святий мученик залишився вірним Христу, і Флавіан наказав знов катувати. Тіло святого стало суцільною раною. А коли і ці тортури не похитнули віри святого, мучителі насипали йому в жмені ладан і заставили тримати руки над жертвенним вогнем. Вони розраховували, що від болю він смикне рукою і ладан посипеться у вогонь – так буде принесена жертва ідолам. Але святий мученик дві години тримав руки над вогнем, вогонь погас, але ладану він не висипав. Святого кинули у вогонь, але полум’я відразу згасло, не опаливши навіть волосся.

Тоді правитель виніс смертний вирок мученикові. Святий Прокопій помолився та з радістю і вірою схилив голову під меч. Сталося це 21 липня 303 року.