Вхід Господній до Єрусалима

Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед святом Христового Воскресіння, Православна Церква урочисто святкує Вхід Господень до Єрусалима.

Ми називаємо цей день також Неділею Ваій, або в нашій традиції — Вербною Неділею. Ваії в перекладі з грецької – це листя пальми. Чому ж тоді ця Неділя – Вербна?

У давнину на Сході був звичай: зустрічати царя-перможця пальмовими гілками. Саме так зустрів Єрусалим Христа, почувши звістку про Його дива та про чудесне воскрешення Лазаря чотириденного.

В Україні замість пальм віруючі, вшановуючи Вхід Господній в місто Його страждань, тримають у руках гілки верби – рослини, яка в нас починає квітнути раніше за інші.

У Євангелії від Іоанна про цю подію сказано так:

«Другого дня багато народу, що прийшли на свято, почувши, що Іісус іде в Ієрусалим, взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і вигукували: осанна! благословен Грядущий в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!

Іісус же, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано: не бійся, дочко Сіонова! ось, Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі (Зах. 9,9).

Учні Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Іісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.

Народ, що був з Ним раніше, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.

Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо».

Таким чином, збулося стародавнє пророцтво про те, що майбутній месія як цар в’їде в Святий Град на молодому віслюкові, який, на відміну від бойового коня, є символом миру, покірливості і смирення.

Усі вітали Господа словами: «Осанна сину Давидовому! Благословен Грядущий в Ім’я Господнє! Осанна в Вишніх!» Ці слова означають, з одного боку, прославлення, а з іншого – молитовне переконання у спасінні. Виголошуючи «Осанну», юдеї разом з апостолами сподівалися, що довгоочікуваний Месія нарешті визволить народ Ізраїлю від земних ворогів.

***

«Єрусалим у даному випадку є прообразом Царства Небесного. І кожна людина має в нього увійти. Вона має покинути земне життя, яке є тимчасове, і увійти в життя вічне.

Дуже важливо, щоб людина приготувала себе для цієї вічності. І празник Входу Господнього в Єрусалим научає нас, що для того, щоб ми достойно увійшли в Єрусалим, ми повинні звершувати хвалу Богові. Хвала Богові — це є похвала і свойств божественних, божественних діл, вона є потребою людської душі. Вона не є те, що потрібно Богові, вона є те, що потрібно людині»

— наголошує Предстоятель Блаженніший Митрополит Онуфрій.

***

Мине лише кілька днів, і вигуки «Осанна» зміняться на оскаженіле «Розіпни Його!» І це відбувається впродовж усієї двохтисячолітньої історії Церкви. Відбувається, коли ми, жадаючи від Бога спасіння земного, забуваємо, що Він прийшов спасти нас для Блаженної Вічності.

Тож не розпинаймо Господа гріхами, злобою та ненавистю. Натомість – понесімо разом із Ним Хрест страждань за Правду Божу. Тоді ми обов’язково побачимо Світло Воскресіння, яке для кожного з нас сяє з Гробової Печери Спасителя.

Христос посеред нас! І є, і буде!

Протодиякон Микола Лисенко
За матеріалами сайту: Православіє в Україні

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.